analiz virsha pushkina batki pustelniki j druzhini neporochni pushkin oleksandr - Шкільний Всесвіт

Вірш «Батьки’пустельники й дружини непорочні …» написано Пушкіним в 1836 р. Лірика передостаннього року життя поета являє собою чималий інтерес для усвідомлення всього творчого шляху російського генія. У віршах 1836 р. часто звучить мотив смерті, немов передчуття неминучої трагедії. Рядка: «Про ні, мене життя не набридло. Я жити люблю, я жити хочу …» — також приводять до думки про те, що фатальний 1837 р. не був для Пушкіна випадковістю. Багато віршів цього часу незакінчені: обірвані фрази, немов зрадницький постріл Дантеса. Незвичайно й ритмічна побудова віршів: чотиристопний ямб, характерний для Пушкіна, заміняється шестистопним, що робить рядок більше довгої й співучої

Одним з яскравих поетичних створінь 1836 р. можна назвати вірш «Батьки’пустельники й дружини непорочні …», що представляє собою звертання ліричного героя до Всевишнього. Чого ж просить він у Божественній молитві в «владики днів»? «Смиренності, терпіння, любові», «цнотливості» і вберегти свою душу від «марнослів’я». Стає очевидної взаємозв’язок з віршем 1826 р. «Пророк». Спілкування з Богом і його посланниками (будь те шестикрылый Серафім або простий священик) у наявності й у тім і в іншому добутку. Істотне розходження полягає лише в тім, що в «Пророку» «глас бога» волає до ліричного героя, а не навпаки. «Зріти» свої прегрешенья, а не «палити дієсловом серця людей» — от основна думка вірша «Батьки’пустельники й дружини непорочні …» Подібне порівняння розкриває еволюцію внутрішнього миру самого поета: за 10 років міняється не тільки ліричний герой, але й сам Пушкін. Помітно це й у побудові вірша, що складає всього із двох речень. Основна думка поета розвивається протягом 12 рядків, а потім треба чотиривірш’кінцівка. Одноплановість вірша відтворить неквапливість і зосередженість молитовного стану. Значеннєвий же розподіл відбувається на десятому рядку, коли викладається безпосередньо сама молитва

Мінорний настрій досягається завдяки вживанню таких розгорнутих словосполучень, як «дольных бур і битв», «дні сумні великого поста», «дух ледарства сумовитої». Але мінорне не означає тужливе й похмуре. Є в добутку особливе світло, точно неземна благодать схована в поетичних строках. Вірш’молитва, вірш — відозва до Бога не моглася обійтися й без спеціальної лексики. Застарілі форми дієслів — «возлетать» і «зріти» — уведені Пушкіним невипадково: вони привносять колорит церковно’слов’янської писемності

Не можна сказати, що Олександр Сергійович був глибоко віруючою людиною, але в поезії йому було підвладно все: і любовне визнання, і цивільний заклик, і Божественна молитва. Таким чином, вірш «Батьки’пустельники й дружини непорочні …» виявляє собою гідний приклад духовної лірики Пушкіна