analiz virsha pasternaku vesna pasternak b l - Шкільний Всесвіт

Вірш Б. Л. Пастернаку «Весна» було написано в 1918 і потім увійшло у віршований збірник поета «Теми й варіації».

Взагалі, тема весни дуже глибоко розкрита у творчості поета. Він уважає її живим початком, втіленням живого духу, здатного возз’єднати дві частини: природн і людську воєдино, втіливши в це якийсь містичний ідеал який так марне шукають не тільки поети, але й всі звичайні люди

За допомогою глибоких і осмислених метафор автор намагається показати своє єднання із природою, злиття, конкретне отожествление зі звичайними предметами, що оточують головного героя в самий звичайний весняний день

Почуття, емоції й переживання ліричного героя виражені через дані засоби виразності не випадково. Пастернак рядками свого вірша хоче показати єдність всіх навколишніх його предметів, усього дихаючим холодним синім повітрям весни. Герой сам по собі, але одночасно, він і всі навколо, що живе зараз. Одна людина й вся вулиця відразу.

Прийом звукописи, що ізолює в цьому вірші грає теж далеко не останню роль. Різні слова, здавалося б, що не мають нічого загального, зливаються в єдине ціле, звучать упорядоченно, чітко і ясно.

Всі тонкі весняні аромати, чарівні заходи й звуки, все це майстерно передано игрою слів і літературних прийомів, що розкривають тонкості не тільки пори року, але й поезії, і людської душі

Сум’яття й хвилювання головного героя порівнянно зі станом хворого до кінця непонравившегося від лихоманки, у рядках:

«Де повітря синь, як вузлик з білизною

У выписавшегося з лікарні…»

Весна Пастернаку — Це не докладний опис дзюркоту струмків і звуку капелі, не солодкий спів птахів, не танення снігів і яскравого сонця. Це час пошуків, усвідомлення власної невизначеності, метання в юрбі, пошуків чого нового, того, що дасть ковток того самого животворящого повітря

Герой повний страхів, як будинок, що боїться звалитися, як тополя нестомлено вартий осторонь. Він іде назустріч людській юрбі, що дивиться на нього байдуже й отстраненно. Він дивується, він загублений…

Всі, не тільки природа, але й люди чекають «продовження оповідання, залишеного без закінчення», чекають, що весна несе всьому щось нове, відновлення, що запалить у їхніх душах щось гаряче, покаже ту істину, що так довго шукали…