analiz virsha oleksandra bloku peredchuvayu tebe blok a a - Шкільний Всесвіт

Вірш «Передчуваю Тебе…» А. Блок написав в 1901 році. Поет розкриває душу, намагаючись знайти свій ідеал. У відносинах з улюбленої він трагічно сприймає навіть найменшу зміну. Прекрасна дама — вічний ідеал краси й втілення вічної жіночності

Ліричний герой — заручник Прекрасної дами, що очікує майбутнє перетворення життя. Про незадоволеність героя дійсністю свідчать його надії на появу «вічної жіночності». Він зацикливается на особистих переживаннях, хоче піти ладь від реальності

Блок створює ідеал жінки, що не сполучимо з дійсністю. Який би вона не була прекрасної поза часом, сумніви вторгаються в його реальність, порушуючи гармонію. І в душу поета закрадається неясне відчуття розладу, незадоволеності й неблагополуччя. Почуття ліричного героя також поза часом. Вони не можуть вплинути на любов, адже «року проходять мимо».

Ліричний герой переживає, що один раз Прекрасна дама зміниться, він боїться руйнування свого ідеалу, руйнування мрії. Даний вірш скоріше нагадує монолог — сповідь, тому як ліричний герой зізнається коханій у своїх почуттях, мріях, любові. Ні, він не заявляє про їх, а просто «мовчачи чекає», хоча усередині його «бушує стихія».

Олександр Блок створив образ улюбленої жінки, до якої звернений монолог. Любов для поета — це те почуття, що доставляє йому вища напруга й насолода. Тому, без любові автор не мислить свого існування. Адже хтось один завжди страждає більше іншого. І ця мара, але таке, котре дозволяє пережити щире щастя. Для нього любов — це бура емоцій, щастя й страждання, невимірна туга й прагнення клюбимой.

Олександр Блок доводить, що часто за життєвою суєтою ми попросту забуваємо про вічний. Щоденність і посередність заповнює наше життя. Таким чином, у цій дійсності нам не вистачає теперішніх почуттів, а любов — саме те почуття, що рятує людини від депресії, щоденності й самітності