analiz virsha nekrasova mirkuvannya v paradnogo pid izdu nekrasov n a - Шкільний Всесвіт

Н. А. Некрасов у проспіваємо творчості повністю присвячував себе народу, відігравав роль його його затятого заступника. Він як ніхто інший чуйно сприймав лиха російського селянства, намагався зрозуміти його сподівання й надії, побачити його прикрості й радості, розглянути в мрячній майбутності Росії його непросту долю…

Вірша великого народного поета присвячено долі російського народу, його місцю в цьому житті

Знатний пан, що купається в розкоші протистоїть селянинові, обірваної чорни

Сюжет вірша до не можна простий

селяни, ЩоРозорилися, вирішили шукати правди й захисти в єдиної людини, якому вони можуть довіритися, у пана. Однак, у самого парадного ґанку, їхніх сільських мужиків у постолах і лахміттях посилають геть, посилаючись на ворожість пана бачити вбогість і бруд селючок

Отут видна яскрава антитеза — розкіш, що граничить із безправними діями й гнобленнями й животіння народу, позначене кошмарними, жалюгідним станами байдужністю пана

Однак, поет докоряє не тільки пана за його аморальне поводження, але й народ, немов покірні раби, вони безвольно опускають руки й відступають ладь. Автор щиро обурюється цим «холопством душі», низькопоклонству панові з боку селян, і прийняття цього як належного з боку пана…

Обурений поет жадає розбудити від сну сильні й сміливі душі народу, обурено спостерігаючи за картиною «відступу» мужичков:

«И пішли вони, сонцем палимы,

Повторюючи: ”суди його Бог!»,

Розводячи безнадійно руками…»

Він намагається до нести до народництва, що в цьому випадку покірність і рабська безвільність неприпустимі. Варто боротися за свою долю, а не терпіти приниження

За паном коштує не розум і здатності, а лише посада дана йому, за народом же коштує сила, сила непомірна, необмежена, всемогутня

Некрасов волає й до пана, намагаючись воззвать його зі справедливому суду й допомозі, вірній службі країні й всьому російському народу, однак ж, це даремно, ніхто не достукатися до пана, щасливого св своєму положенні

Але зрештою, він вертається до думами про народ, запитуючи себе, зможе його невідома, схована сила пробудитися, коли так необхідна:

«Що ж значить твій сон нескінченний?

Ти прокинешся ль, виконаний сил…»

Останні рядки вірша вже не проста відозва до народу, а заклик до бунту,

Повстанню, це лемент відданому країні й народу людини, що бажає справедливості