analiz virsha mayakovskogo skripka j troshki nervovo mayakovskij u v - Шкільний Всесвіт

У вірші В. В. Маяковського «Скрипка й трошки нервово» мова йде, на перший погляд, про оркестр. Автор показує трохи учасників, це: скрипка, барабан, тарілка, гелікон, музиканти й ліричний герой

Вірш починається з переживання скрипки: «скрипка зашарпалася, просячи, і раптом розревілася так по — детски», ці рядки показують, що головний персонаж утомилася від ваги, що мучили її, і виявила свої емоції так щиро, так по — справжньому, як можуть тільки діти

У цих рядках чітко відчувається переживання, що тривожить скрипку, і яке повинне бути рано або пізно виражено. Цікава реакція на ситуацію інших учасників оркестру. Першим став барабан, автор показує його втечу, вона буквально «шаснув… на Кузнецький», не витримавши прояву емоцій скрипки. Так надходять ті, хто бачачи сум іншого, не може нічим йому допомогти, тому воліють зникнути

Інші герої теж не розуміють суми скрипки, що уже не приховує своїх почуттів: «выплакивалась скрипка без такту, без слів», їй дуже хотілося виразити свої страждання, щоб потім стало легше.

Скрипці не хотілося бути почутої, її не займали чужі думки, у вірші скрипка ніяк не реагує на зовнішнє, не толерантне відношення до неї оркестру: «дурна тарілка вылязгивала: «Що це? Як це?…пітний гелікон.. крикнула: «Дурка, плаксій, витри».

Автор показує, що не завжди оточення може зрозуміти головного героя, але все — таки іноді перебуває той, хто розділяє його думку (скрипки). У даному вірші їм є ліричний герой, що «устав, валандаючись, поліз через ноти,…кинувся на дерев’яну шию», він почув скрипку, її переживання, неї біль

Більше того, він знаходить схожість між собою й скрипкою: «Ми жахливо схожі: я от репетую — а довести нічого не вмію!». Ці рядки показують, що ліричний герой страждає також, як і скрипка, він радий, що він не самотній у цьому світі

Знайшовши родинну душу, автор пропонує їй бути разом: «Давайте — будемо жити разом! А?» Завдяки даному віршу читач розуміє, що у світі існує безліч думок і не завжди від оточення можна чекати підтримки, а тим більше єдиного з тобою мислення. Але якщо знаходиш цю підтримку, дуже важливо цінувати її.