analiz virsha mandelshtama otruyeni xlib i povitrya vipite mandelshtam o e - Шкільний Всесвіт

…Здавалося б, всі вже відомо, кожний рядок мандельштамовекого «Каменю» знайомий так, начебто ти написав її сам, кожне вірш знаєш майже напам’ять… Але перегортаючи його сторінки, раптом ловиш себе на думці, що все це тільки здається: таємниця привабливості віршів Мандельштама подібна до таємниці японського саду каменів — вона народжує низки думок, допомагає пізнати мир природи й мир людських почуттів, але сама продовжує залишатися таємницею

Отруєний хліб, і повітря випите:

Як важко рани лікувати!

Йосип, проданий у Єгипет,

Не міг сильніше тужити

Під зоряним небом бедуїни,

Закривши ока й на коні,

Складають вільні билини

Про смутно пережитий день

Небагато потрібно для натхнень:

Хто втратив у піску сагайдак,

Хто виміняв коня, — подій

Розсіюється туман

И, якщо справді співається,

И повними грудьми, нарешті,

Все зникає — залишається

Простір, зірки й співак!

Це один із шедеврів збірника «Камінь», у якому, як у дзеркалі, відбилася й «космічна» філософія поета (його мрія встановити зв’язок між загубленими в просторі Всесвіту мирами й миром людської душі), і прагнення заглянути в глиб століть і пожвавити в пам’яті збіглі в небуття народи й цивілізації, і, нарешті, справді загальнолюдські подання Мандельштама про моральність і красу, яких так не вистачає нам, нинішнім шанувальникам його таланта

Дослідники творчості поета вже давно помітили його захоплене відношення до античності, захоплення культурою раннього Середньовіччя, спадщиною Ренесансу. Був у Мандельштама ще один дуже глибокий інтерес — до давньоєврейської культури, зокрема, Кбиблии.

У наведеному вище вірші, мабуть, уперше, якщо говорити про всю творчу спадщину Мандельштама, біблійні мотиви здобувають реальні форми. Легенда про митарства й страждання молодшого сина патріарха Иакова, проданого рідними братами в рабство, нитками асоціацій вплітається в канву ліричного сюжету, стаючи невід’ємною частиною добутку

Здавалося б, є привід для моралізації, але Мандельштам в основу ліричного сюжету бере початок легенди, коли страсті людські напружені до межі, коли тріумфує сатанинська заздрість, що штовхнула на злочин синів Иакова й обливається кров’ю серце проданого в рабство Йосипа

У світі відбувається найбільша з несправедливостей: брати погубили єдинокровного брата, позбавили його того, без чого людина не може називатися людиною, — волі. Чому ж не разверзлось небо, не спопелило блискавками злочинців? Чому мовчать зірки? Співають, а не плачуть бедуїни? «Отруєний хліб і повітря випите. .» Отруєна атмосфера життя: ненависть, злість, заздрість витиснули з людської душі доброту й жаль. І зоряне небо не має сил допомогти, тому що мир природи, хоча й містить у собі мир людей, уже давно не керує ім. Туга переповняла серце ліричного героя, передчуття всесвітнього горя зранило душу. «Як важко рани лікувати!». Хто, як не поет, здатний увібрати в себе всю світову тугу й відлити її в слово?

Четверта строфа вірша — з’єднання «космічної» ідеї загального міжпланетного братерства з ідеєю порятунку миру красою: «Простір, зірки й співак…» — от результат цього єднання

Загальне примирення — стан процвітання людства. Така думка поета, що ввійшла в асоціативне коло вірша «Отруєний хліб, і повітря випите…» Актуальність її в наші дні безперечна