analiz virsha lermontova vitrilnik lermontov m yu - Шкільний Всесвіт

Михайло Юрійович Лермонтов почав писати вірша ще в самому раннім дитинстві. У нього з’явився безсмертний віршований добуток «Вітрильник», коли йому ще тільки стукнуло сімнадцять літ

Михайло Юрійович Лермонтов сам по собі є одним з талантливейших письменників. Він писав свої віршовані добутки не про те, що бачить, що відбувається на землі, він писав безпосередньо про те, що почуває в себе в душі й відображав своє почуття на аркуші паперу у вигляді предмета, що і відображав сутність почуттів, що нахлинули. Таким чином, і з’явився віршований безсмертний добуток «Вітрильник», яким ми захоплюємося й у наші дні

Справа в тому, що Михайло Юрійович Лермонтов, у раннім дитинстві був дуже самотній. Він відчував себе загубленим у тім світі, якому жив. Його душу при житті була самотня. Від цього щиросердечного стану й народився даний вірш. От, наприклад перші два рядки добутку. Біліє вітрило самотній, у тумані моря блакитному

На мою думку, це означало, що Михайло Юрійович Лермонтов від своєї самітності перебував навіть удалечині від самого себе. І в даному вірш він відобразив себе цим самим білим вітрильником. А туман і море даного вірша, позначають цю саму безодню й далечінь, у яку поринув психологічний стан поета. Далі, що шукає він у країні далекої, що кинув він у краї рідному

Ці рядки означають, як підказуємо мені мій світогляд, що Лермонтов хоче на рівні своєї підсвідомості, покинути рідне місто, тому як його в ньому зовсім ніхто не розуміє, і тим самим знайти в чужій країні родинну душу, що і може заповнити його внутрішню порожнечу. А от ці рядки вірша, граю хвилі — вітер свище, і щогла гнеться й скрипить

Дані віршовані вираження позначають, що Лермонтову буде досить проблематично пробратися в іншу країну, тому як на шляху встануть різні складні перешкоди, які перебороти буде досить складно. А в якості бури, Лермонтов, можливо, мав на увазі лайка своїх рідних. Після чого йдуть рядка. На жаль! Він счастия не шукає, і не від счастия біжить! У цих рядках автор відобразив, що не шукає він якогось найвищого щастя, а тікає у своїх думках від щоденності самотніх повсякденних днів, у яких немає щастя. А ці рядки, під ним струмінь світлішай лазурі, над ним промінь світла золотий

У цих рядках він, на мою думку, означають, що автор вірша повільно, але вірно начебто б потопає на самоті й потихеньку, так і пройде його життя. А промінь світла говорить про те, що все — таки він має недосяжну мрію, але йому до неї ніяк не прорватися

Закінчується вірш рядками. А він, заколотний, просить бури, начебто в бурах є спокій. Ці рядки розповідають про те, що Лермонтову не вистачало любові, у яких повинні переважати бурхливі емоції, можливе з’ясування відносин, у той же час автор розуміє, що при таких відносинах спокою так само не знайти. Але все — таки він цього щиро й всім своїм серцем бажає