analiz virsha gumileva vona gumilev n z - Шкільний Всесвіт

Піднесена поезія у вірші Миколи Гумилева «Вона» відчувається з перших рядків. Відразу можна відзначити трепетне й уважне ставлення до жінки, який присвячене це добуток

Автор відкрито зізнається, що любов (а саме таке відношення випробовує ліричний герой до дами) — це те почуття, коли любиш не за щось, а воперки всьому. На підтвердження цьому служать рядка «назвати не можна її гарної, але в ній всі счастие моє».

Так багато віршів присвячено любові, і завжди хочеться зрозуміти, яка жінка могла настільки надихнути поета, щоб народився таке надзвичайно прекрасний і поетичний добуток. Як зізналася сама Ганна Ахматова, вірш «Вона» було присвячено саме її персоні. Відразу ж і перебуває тому доказ у рядках «її душу відкрита жадібно лише мідній музиці вірша».

Микола Гумилев своєрідно сприймає внутрішній мир жінки й передає це словами ліричного героя. Жінка йому здається таємничої й загадкової, але при цьому відкритої миру («живе в таємничому мерцанье її розширених зіниць», «її душу відкрита жадібно»).

Автор почуває в коханій особливу жіночність і плавність («нечутний і неквапливий, так дивно плавний крок її»). Це додає деяку естетику в сприйнятті героїні, що викликала таке високе почуття

Вірш наповнені поетичними прийомами й елементами виразності. Велика кількість епітетів додають добутку властиву віршам фарбування («райський, вогненний пісок» «таємниче мерцанье», «чіткі сни»). Є в добутку й гіперболи — «тримає блискавки в руці». Метафори також надають поетичність тексту («мудрий, солодкий біль», «гірка утома», «мідна музика вірша»).

Варто відзначити, що вперше вірш був надрукований і опубліковане в 1912 році. Це той час, коли вийшла у світло книга «Чуже небо» Миколи Гумилева. Критики відзначають, що це був якийсь перехід автора від звичного для нього символізму до такого напрямку як акмеизм. Саме тому в даній поезії відчувається якась глибина, чистота й у той же час доступність

Незвичайність особистості Гумилева з його непростий, а часом і трагичной долею, з періодами нерозділеної любові й деяких щиросердечних переживань дозволили авторові від чистого серця писати так, як він почував і сприймав мир