analiz virsha feta osin fet a a - Шкільний Всесвіт

Осінь — сама неоднозначна пора. Не можна так строго й конкретно визначити її настрій. Те вона викликає тугу, зневіру й сум — всі самі похмурі почуття, те, навпаки, всі усередині возгорает побачивши осіннього золотого листя, що іскриться сонця

Ностальгія заволодіває настроєм поетичної душі. Тому всі автори, поети й письменники так по — різному описують цю пору. Але всі, так чи інакше, прагнуть виразити свою думку із приводу осінися

У вірші Панаса Фета «Осінь», що він написав в 1883 році, відбито відразу два різних, навіть протилежні настрої. Вірш був написаний у жовтні. Це ка раз середина осіни, той час, коли літо вже пішло, а зима ще не наступила, а душу перебуває в сум’ятті. Тому спочатку добутку ми почуваємо, як автор починає засмучуватися із приводу осені, що наступила («як смутна похмурі дні», «знемогою безвідрадної»).

Далі поет згадує й про те, що все — таки осінь не так смутна й сумна, що в цей час теж можна жити й любити, можна насолоджуватися що відбувається й вірити в те, що всі тільки починається

Досить незвичайно те, що Панас Фет у вірші про осінь прагне згадати й написати про любов. Здається, що це зовсім несумісне почуття з тим, що відбувається восени. Адже це пора, коли все засипає, приходить у спокій і деяку зневіру. Але Фет пише: «палаючу осінь шукає поглядів і пекучих примх любові».

Вірш складається із трьох строф, кожної з яких відповідає якась закінчена значеннєва частина. Це порівнянно навіть із етапами людського життя. Фет порівнює осінь із живою істотою, з людиною. Можна навіть відчути живий дух у рядках добутку

У розумінні автора осінь, як і людина, живе, любить, а потім старіє й умирає. Тому третя строфа й звучить як якесь логічне завершення не тільки пори року, але й життя в якійсь ступеня

Емоційність вірша потихеньку знижується, завмирають почуття, наступає умиротворення й спокій («мовчить соромливий сум», «завмираючої», «їй нічого вже не жаль»).