analiz virsha cvetaevoj idesh na mene sxozhij cvetaeva marina - Шкільний Всесвіт

Ім’я Цветаевой знає, звичайно, кожний школяр. Це поетеса з неймовірно складною долею, непростим характером, яскравою лірикою й цілою бурою почуттів, якими пронизані рядки її творів. Маючи мало — мальськи непогану уяву, з її поезією можна перенестися в минуле століття, побачити її будинок і її мир, її близьких і її друзів, її радості і її страждання, її мрії й розчарування

Мабуть, однієї з найвідоміших творів Марини Іванівни Цветаевой — вірш «Ідеш на мене схожий», написане нею в 1913 році. Смерть, життя, вічність — це проблеми, які торкають не тільки Марину Іванівну, але й кожного живучого на землі людини. Такими питаннями задавалися люди вчора, задаються сьогодні й запитають себе про вічність завтра й післязавтра.

Дивні емоції викликають рядка, що розповідають про автора у вже минулому часі. Особливо помітне згадування свого ім’я Цветаевой: «…кликали мене Мариною»… А якщо звернути увагу на часи використаних дієслів — всі вони вжиті в минулому часі. Холодно, небагато страшно й зовсім якось не по собі стає, якщо навіть спробувати представити, що жива людина говорить про себе в минулому часі. Погодитеся, звучить це як прощання смиром.

Незважаючи на трохи сумних характер, це вірш ритмічно й чітко побудований. Достаток розділових знаків начебто розбивають мовлення на складові частини. Такі прийоми передають динаміку й непохитність автора, силу духу й бажання жити. Цветаева на власному прикладі неодноразово доводила, що життя — штука складна, але цікава й повчальна

Цветаева начебто намагалася сказати кожному з нас: «Так, смерть невідворотна, вона чекає кожного. Так, ніхто з нас не вічний і це треба прийняти, адже по — іншому зовсім ніяк. Так, нам ніколи не зайняти цю землю назавжди. Але це не смутно, це лише те, що допомагає нам цінувати щомиті».

Незважаючи на нотки приреченості, цей вірш вселяє любов до життя, відкриває ока на мир, будить любов до навколишнім і допомагає цінувати щохвилини, даровану нам