analiz virsha bunina na vinogradniku bunin i a - Шкільний Всесвіт

Як відомо, у чоловік п’ять почуттів, однак нам часто доводиться чути про неї шостому почутті, що зовсім не пов’язане із зовнішніми почуттями, а як би панує над ними, почуває й проникає туди, де й ока не бачать, і вуха не чують, і руки не сприймають дотиком. Ця різниця між що почувається й видимим дуже більша, але, насамперед, наочно показана у вірші И. А.Буніна «На винограднику».

У першому чотиривірші Бунін малює те, що можуть побачити всі читачі — ця картина цілком реальна й об’єктивна. Лірична основа вірша полягає саме в тім, як автор природно описує сліпучий сонячний вогонь. «Білизна шосе», «променистий відблиск моря», характерно представляють нам його.

Але саме головне, що ми можемо помітити, добравши зміст усього добутку — це те, що показана в першому чотиривірші картина спрямована на зображення сліпучої сили сонячного світла. Сонце покриває собою все живе на землі

У його присутності все зобов’язано замовкнути й зупинитися, у його присутності просто не можна дихати. Сонце проникає всюди, від нього неможливо зникнути… Автор указує на те, що небесне світило наповнило своїми розпеченими променями кожний куточок, кожну щілину. Ліричному героєві навіть не вдається сховатися від нещадної жари в будинку, де темно й прохолодно. Сонце проникає й сюди. От блищить крізь щілину у вікно прямий гарячий промінь і немає від нього спасенья.

Остання строфа звучить антифоном до першого, де поет тільки почуває те, що він побачив у першій строфі. У першій строфі панує сонячне світло, що персоніфікує собою об’єктивний мир. А в останньої — шосте серцеве почуття, що є внутрішнім світлом людської душі. Сонячне світло, як і світло душі, здатний охопити увесь прозаїчний світ, але у світлі душі всесвіт відкривається глибше.

Світло душі більше проникливий, чим сонячне світло, воно не затримується на поверхні стихій і предметів, а глибоко проникає в їхній зміст. Він не засліплює мир, змушуючи його повністю підкоритися грубій силі, а тільки перетворює його й тим самим царствено скоряє й істота сонячного світла й суть миру

Бунін чітко показав у своєму вірші духовну красу людини, що не здатна затьмарити ніяке світило матеріального світу