Вірш «Фабрика», написане А. Блоком в 1903 році ставиться до циклу «Розпуття» ( 1902 — 1904). Автор відходить у своїх добутках від ліричної теми, усе більше його турбують теми соціальні, класове нерівність. Він бере участь у маніфестаціях робітників, і хоча є представником ситого дворянства, розуміє, що на зміну дворянам приходять нові люди й процес цей неминучий і логічний

Таким змістом пронизаний вірш «Фабрика». У ньому описана звичайна дійсність — робітники йдуть на фабрику, однак ця дійсність жахлива — ці люди пригноблені й змучені. Їхні спини згорблені, вони обмануті. Однак автор не називає нам поневолювачів простих фабрикантів. Він лише описує темну лиховісну силу, намагається передати нам ті емоції й почуття, які випробовує пригноблений люд

нові люди, ЩоПіднімаються з льохів, повинні вершити історію, вони повинні вершити справедливість, адже вони заслуговують бути почутими, бути отмщенными.

Вірш насичений такими епітетами як «темний», «глухо», уособленнями «замислені болти», — дані прийоми допомагають нам відчути непередаване словами стан сум’яття, розгубленості, безпросвітної, безправної життя робітників

Автор не побачив ні особи, ні характерів робочі фабрики, він лише описав нам їхні страждання й борошна. І думка про це Блоку більше не залишала ніколи.

Добуток був написаний напередодні революції, Блок був окрилений надіями й мріями у світлі революції, що почалася, 1904 — 1905 років. Однак вона зазнала невдачі. Революція підняла із глибин душі поета почуття незримого зв’язку з народом, відповідальності перед ним за те, що він писався

Блок не втратив віри в революцію, з таким посиланням у своїх віршах він звертався до всього трудового народу в період контрреволюційного терору

Автор глибоко перейнявся стражданнями трудового народу, і хоча сам він не ставився до пролетаріату, всім серцем і душею він уболівав за звільненням пригноблених трудівників. Об всім цьому вірш «Фабрика» — про нелегкі трудові будні, про безсердечних, безсовісних поневолювачах і про майбутнє звільнення, воно примарою простежується у вірші, тому що таке жорстоке й сильне гноблення людей людьми довше триває не може