analiz drugogo rozdilu poemi xmara v shtanyax mayakovskij u v - Шкільний Всесвіт

У другому розділі поеми «Хмара в штанях» мова йде про процес поетичної творчості і його призначенні, про місію поета в суспільстві. Маяковський спростовує гадану легкість віршованого ремесла, пише про те, як автор ретельно обмірковує творчий задум

Поет бачить явну відірваність багатьох добутків від живого життя. Він критикує сентиментально^ — романтичні вирши, які далекі від щирого полум’я почуттів. Поет підкреслює необхідність нових пошуків в області образотворчих засобів, здатних відбити емоції кожної людини:

Поки выкипячивают, римами пілікаючи,

З любвей і солов’їв якесь вариво,

Вулиця корчиться без’язика —

Їй нема чим кричати й розмовляти

В. Маяковський показує, що за поетами тягнеться все суспільство. Він призиває розсудливих людей порвати утвору із сентиментальною нісенітницею

В. Маяковський глибоко почував не тільки ритм історії, але й закони розвитку мови. Він розумів, що нова епоха вимагає інших зображувально — виразних засобів. Його авторські неологізми — це спроба сприяти розширенню язикової словникової бази. В. Маяковський розумів, що в порівнянні з людською історією наше життя — піщина. Треба встигнути внести свій внесок у розвиток культури, мистецтва. Треба квапитися жити, сміло включаючись у боротьбу за свої ідеали

Різкими, грубуватими мазками (як на картинках художника Лентулова) зображений у другому розділі поеми міський пейзаж, центральним при створенні якого є образ юрби

Поет призиває прислухатися до його проповідницького мовлення. Він хоче згуртувати навколо себе навіть тих людей, що колись скривдили його. У главі переосмислюється біблійний сюжет про розп’яття Христа: аудиторії Петрограда, Москви, Одеси, Києва рівняються з тими, хто кричав на горі Голгофі: «Розіпни його!»

Поет прагне розвінчати філософію тих, хто як витівкою занедужав золотою лихоманкою. Слова «бруд» і «золото» сполучені в добутку в межах одного рядка, тому що суспільство, побудоване на майновому праві сильного, зневажає при цьому знедолених

В. Маяковський проголошує цінність людської особистості й вірить у необхідність суспільного підйому

Найбільш важливими в даній главі є рядки про провісний характер поетичного таланта. Незрозумілий сучасниками, поет сподівається достукатися до серць нащадків. Уже в 1914 — 1915 роках він пророчо відчуває прихід нової хвилі революційних змін:

Де око війни обривається куций,

Главою голодних орд,

У терновому вінці революцій

Грядет шістнадцятий рік

И поет готовий до цих революційних змін. Він бачить у них шлях до порятунку й торжества соціальної справедливості. Подібно горьковскому Данко він хоче вийняти із грудей закривавлену душу й дати народу як прапор, як символ праведної боротьби за щастя й волю