За життя кожен зустрічає багато людей, деякі з них, можливо, стають ближчими, інші залишаються лише знайомими. І все ж для всіх тільки мати є тією святою людиною, що допомагає жити та долати будь-які перешкоди й вирішувати проблеми.

Павло Арсенович Грабовський високо підносить образ рідної матері, який супроводжує поета все життя. У поезії «До матері» автор звертається до своєї старенької матері зі словами щирої любові і проханням захистити його від страждань:

Мамо-голубко!

Прийди, подивися,

Сина від мук захисти!

Грабовського постійно переслідували, він був заарештований, був також і в засланні. Звичайно, що під час такого вимушеного перебування далеко від близьких людей Павло Арсенович дуже сильно страждав, він гостро відчував свою самотність.

І все ж поет розуміє, що хоч йому важко, але його старенькій матері набагато важче, адже чутливе материнське серце дуже близько сприймає страждання сина:

Хай я в неволі конаю та плачу, —

Важче незмірно тобі.

Грабовський у цій поезії виступає не лише поетом- революціонером, він перш за все є люблячим і відданим сином. Поет розуміє, що через нього сумує і плаче мати, але він благає простити його й не дорікати. Автор вважає, що ніколи більше не побачить її, і благає про допомогу й захист:

Та від людського неправого суду

Сина свого захисти!

У поезії «До матері» Грабовський зображує свою стареньку неньку не лише як люблячу й віддану матір, але і як справжню заступницю перед Богом.

Схожі публікації