Наші пращури були дуже розумними. Саме завдяки їм ми зараз живемо в незалежній державі та розмовляємо українською мовою.

Мені завжди було цікаво, звідки пішов звичай казати одне одному «добрий день». Коли я прочитала вірш Дмитра Павличка, походження цього вислову стало мені зрозумілим.

Я завжди вважала, що українці були ввічливим та вихованим народом, а їхні звичаї були дуже мудрими. На жаль, зараз звичаї та традиції наших предків стали забуватися. Привітність — дуже гарна риса характеру, адже простеньке побажання доброго дня змушує будь-яку людину всміхнутися, а це в наш час дуже важливо.

Мабуть, на Прикарпатті люди зберегли традицію говорити один одному «добрий день». Автор недаремно, на мою думку, згадує саме про цю частину України, адже вона не лише є його Батьківщиною, а й славиться тим, що навіть сьогодні на Прикарпатті зберігають та вшановують давні українські традиції. Це дуже добре, адже ніхто не повинен забувати своїх пращурів та надбання національної культури.

Я хочу, щоб кожен навчився бажати доброго дня не лише знайомим людям, а й тим, кого він бачить уперше, для того, щоб зробити свій народ ще веселішим та привітнішим.

Схожі публікації