Майже всі українські письменники та поети замислювались над проблемою унормованості мови. І це не дивно, адже цей процес є безперервним і постійним. Кожне нове покоління привносить у мову щось нове, до того часу незнане. Максим Рильський також замислюється над проблемами мовлення. Він вважає, що рідну мову треба виховувати, знищуючи на цьому шляху весь словесний «бур’ян»:

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Поет переконаний, що значення мови для суспільства величезне. Його неможливо охопити якимись рамками. Мовлення покликане вірно служити людям, але, незалежно від цього, воно живе своїм власним життям, адже слово народжується, формується, розповсюджується, а через деякий час — відходить.

Рильський наголошує на необхідності постійного саморозвитку людини, оскільки кожен повинен сам розвивати свою мову, а для цього треба заглядати у підручник чи словник:

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля…

У цьому вірші Максим Рильський називає імена Грінченка й Даля — укладачів українського і російського словників, саме до них рекомендує звернутись поет.

Рильський зображує нашу мову як «сад», за яким треба пильно стежити, доглядати, аби він розквітав та’ ставав ще кращим:

Не майте гніву до моїх порад 

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

У поезії «Мова» Максим Рильський приводить низку цікавих порад для покращання й розвитку мовлення.

Схожі публікації