Чому так буває, що одна людина думає лише про своє благополуччя, про своє життя, а до інших їй немає ніякого діла, а інша не може відчути себе щасливою, якщо бачить навколо себе страждання оточуючих, не може залишатися байдужою до чужих проблем, не може жити тільки для себе. Таким був Павло Арсенович Грабовський — український поет, публіцист, критик, людина, що безмежно любила свій рідний край і народ, беззавітно їм служила.

Життя Павла Грабовського — це яскравий приклад самозречення заради народного щастя, адже його душа нездатна була спокійно спостерігати поневіряння українців, їхнє нужденне існування. Навіть перебуваючи в таборах далекого Сибіру, фізично недужий, він з болем згадував рідну країну:

О, яка ж ти сумна, Україно моя,

Навкруги оповита темнотою.

З яким жалем оце тебе згадую я,

Як пошарпані груди турботою.

Значне місце у творчому доробку Павла Грабовського займають твори, у яких поет змальовує життя знедоленого українського народу, з усіма його проблемами. Відчай і невимовний жаль стискали серце цього великого гуманіста, коли він бачив зганьблений і приречений на тяжку працю народ. Тема гіркого підневільного життя трудящого люду, викриття експлуататорського ладу пронизують безліч його поезій, зокрема «Швачка», «Робітникові», «Допусти», «Сироти», «Трудівниця». У них автор змальовує вражаючі картини експлуатації трудящих, безпросвітної праці на багатіїв, праці, яка поглинає людину повністю і майже нічого їй не дає. Душу поета ранив тяжкий стогін хлібороба, безправне становище простого робітника, «що працею держить всі стани», сльози жінки-трудівниці, з якої непосильна праця висисає кров.

Велику кількість поезій Грабовського присвячено долі жінки, що в його творах виступає як жінка-матір, жінка — берегиня роду, жінка-борець, жінка-трудівниця. Павло Арсенович розумів, що в роки жорстокого і безжалісного гноблення народу жінка, як ніхто інший, зазнавала принижень і визиску. Глибоким ліризмом перейнятий вірш « До матері». У ньому автор співчуває матері, що страждає через арешт сина. Її страждання і переживання уявляються ліричному героєві стократ тяжчими, ніж власні, адже, крім відчуття природного материнського болю за сином, їй доводиться захищати його від «людського неправого суду».

Справжніми перлинами творчості поета є вірші «Швачка» і «Робітникові». Вони засвідчують надзвичайно тонку душу поета, його вболівання за долю братів-українців, любов до знедоленого народу, готовність стати на їх захист. До глибини душі вражає читача доля швачки з однойменної поезії, її безвихідне становище і приреченість працювати з «раннього ранку до пізньої ніченьки».

Усі свої життєві сили, усе своє творче натхнення Павло Грабовський віддав боротьбі за соціальне і національне визволення українців. Його вірші пройняті любов’ю до знедоленого народу, розумінням його проблем, вони пронизані закликами встати на боротьбу проти існуючого суспільного ладу. Поет з розпукою пише про народ, «покинутий на злидні», «плазуючий у тьмі», і закликає до боротьби, аби цей народ не «стерся» безслідно із землі.

Схожі публікації