Павло Грабовський — людина з чутливим серцем і палкою душею. Він переймається кривдами та негараздами рідного народу. Письменник належить до тих визначних поетів-борців, які виділяються своєю принциповістю, стражданням за світлі ідеали українського народу. Павло Арсенович постійно навчає своїх читачів, керує ними, направляє на вірний шлях:

Хай важка дорога,

Хай похмурі днини, —

Все зроби, що мога,

На користь країни!

Грабовський — це поет виняткової духовної цільності, він відрізняється безмежною і беззаперечною любов’ю до простого народу. Боротьба за вічну правду й літературне життя для нього невід’ємні, адже постійна праця на користь рідної Батьківщини — це зміст його творчості.

Поетові боляче за знедолений та скалічений український народ, йому соромно за покору Батьківщини своїм гнобителям. Павло Грабовський бачить глуху німу «стіну», йому важко дивитись на похилену голову України. І це тієї України, що в минулому була така славетна. Павло Арсенович постійно ставить самому себе запитання:

Святий завіт, одвіку Божий,

Занапастили, все в крові…

Коли ж постане месник можий

На ті злочинства світові?

Але це не говорить про те, що поет не бачить у майбутньому нічого світлого, ні, він сподівається, що попереду у нас — великі події, які змінять існуючу ситуацію. І лише тоді, на думку письменника, здійсниться найголовніше народне бажання — Україна стане вільною, а коли вільною, то і щасливою.

Справі народного щастя поет присвятив усе своє плідне творче життя:

Я не співець чудовної природи

З холодною байдужістю її;

З ума не йдуть знедолені народи,

— їм я віддав усі чуття мої.

Ще з юнацтва Павло Арсенович відрізнявся від інших юнаків: прагнув захистити слабшого від сваволі сильніших, завжди гаряче співчував знедоленим і приниженим. Отож, ми бачимо на власні очі, що чутливе серце поета не могло залишити його осторонь, він просто не міг дозволити собі бути байдужим до народних справ. За характером, за складом своєї натури Грабовський мусив присвятити себе якійсь великій ідеї, справі. Так і сталося, він вибрав свій життєвий шлях, і все життя з гордістю пройшов по ньому, жодного разу не змінивши своїх позицій, не зрадивши своїм ідеалам.

Він ніколи за все життя не опустив свого «бойового знамені» і понині закликає нас до боротьби, наголошує:

Сміле слово — то наші гармати.

Світлі вчинки — то наші мечі.

Схожі публікації