Темі загальносвітового мирного життя сучасні українські письменники та поети часто присвячують свої твори. І це не дивно, адже на їх долю випали тяжкі страждання, спричинені війною. Олександр Миколайович Підсуха на собі відчув тяготи Великої Вітчизняної війни, на власні очі бачив, як гинули його друзі та близькі. Звичайно, що такі спогади залишились у поета на все життя та надзвичайно сильно вплинули на його подальшу долю.

Олександр Підсуха у вірші «Запахло квітнем» замислюється над проблемами мирного життя на всій землі. Автор майстерно протиставляє природу, що весною розквітає з новою могутньою силою, і воєнну дійсність, сповнену болю і печалі. Поет зображує, що весна дає майбутньому надії, світлі й радісні сподівання, а війна нещадно й жорстоко руйнує їх. Та весна перемагає:

Запахло квітнем. Чорногузи

Летять до рідного Дніпра.

Олександр Миколайович звертається до мешканців усього світу із закликом до мирного, а значить, і щасливого життя. Він запрошує до такої мирної спільноти і німців, і французів, і японців, і фінів, і представників інших світових національностей:

Добридень вам, японці, фіни!

Нехай щастить вам у житті.

До всіх вас простягаю руку

Через хребти, через ліси…

Поет задає собі риторичне запитання, він не розуміє, чому б народам усієї великої планети Земля не жити мирно, чому б кожному не займатись своєю справою й мирно працювати поряд з іншими державами.

Не бою атомного грім,

А слово радісне: «Добридень!»

У поезії «Запахло квітнем» Олександр Миколайович Підсуха висловив загальносвітовий заклик до мирного життя, до щастя, не затьмареного жахливими й ганебними війнами.

Схожі публікації