Кохання… Найпрекрасніше, найсвітліше з людських почуттів, що підносить людину високо над землею, над її повсякденними проблемами, над її буттям. Кохання дарує людині крила. І ось вона вже не серед людей і їхніх турбот, вона живе в окремому тоншому світі; її думки, душа десь далеко від усього низького, її тіло підкоряється законам особливого виміру — виміру кохання. У цей час звучать найтонші струни її душі, вони оспівують життя з усіма його барвами, відтінками, тонкими переливами гам.

Кохання — це свято людського життя, це розквіт душевних сил, апогей емоцій. Це золотий час у житті людини, коли вона може піднятися на вищий естетичний рівень буття, коли можуть проявитися її найкращі риси характеру, відкритися якості, про які людина навіть не підозрювала до цього. Кохання спонукає до героїчних вчинків, до творчості. Воно робить людину кращою. І це дійсно свято. Свято для самої людини, її душі, свято для оточуючих, а насамперед — для коханої людини.

І  якщо сприймати кохання як дарунок Божий чи то дарунок долі, то в такому почутті немає буднів. Якщо ж під буднями розуміти якісь негаразди в коханні, якісь непорозуміння між закоханими, які можуть бути спричинені-повсякденними проблемами людини, адже у нашому житті не можна заховатися за «рожевих ілюзій вуаль», то, як на мене, це хибна думка. Адже якщо кохання без взаємності, воно звісно завдає людині душевного болю, страждань, неприємних переживань, але ж такий біль не схожий на жоден інший біль, страждання — на жодні інші страждання, тому що навіть біль у коханні має солодкий присмак. Пригадаймо слова Мавки з «Лісової пісні» Лесі Українки:

…муку свою я люблю і їй даю життя.

Коли б могла я тільки захотіти

Ті забути, я б пішла б з тобою,

Але ніяка сила в цілім світі

Не дасть мені бажання забуття.

Хіба в будні людина може злітати так високо, як літає людина, коли кохає навіть без взаємності. Саме почуття кохання окрилює людину, підносить її, людина прагне творити тільки добро. Як ще можна пояснити ті численні факти, коли в часи душевних переживань, спричинених нещасливим коханням, митці створювали свої найкращі твори, які потім ставали шедеврами світового мистецтва. Чи в будній, звичайний день може людина створити щось подібне? Шедеври створюються в двох випадках: або від повноти почуттів та шаленого щастя, або від душевного болю, породженого коханням.

Тому, на мою думку, у коханні немає буднів. Є тільки свята, але великі й трошки менші.

Схожі публікації