«Я не хочу й не можу вірити, щоб зло було нормальним станом людей…» — писав великий російський мислитель Федір Михайлович Достоєвський у ХIХ в. Через сторіччя подібні питання хвилювали й чудового письменника, кінорежисера й актора Василя Макаровича Шукшина. Всі свої сили й почуття направив Шукшин на підтвердження своєї віри в людей, у перемогу у світі моральних почуттів людини

Збірник розповідей «Бесіди при ясному місяці» описує життя нового типу героя — чудика. Чудики Шукшина — це люди, що живуть просто, природно, для яких важливо жити в гармонії із собою й іншими людьми, не роблячи зла (такі герої розповідей «Мікроскоп», «Чудик», «Майстер»). Герой розповіді «Чудик», знайшовши пятидесятирублевую папірець, вирішує знайти хазяїна грошей. Але коли такого не виявляється, він залишає гроші на прилавку й з почуттям виконаного боргу йде з магазина. Усе вийшло просто чудово, але отут виявляється, що знайдені гроші були його власними: «Моя був папірець — те! — голосно говорить Чудик і міркує. — Так чому ж я такий є — те?» Нестерпна, незрозуміла самому собі боязкість героя не дозволяє йому забрати папірець, хоча вдома його, швидше за все, чекає скандал

Прагнення робити людям добро постійно натикається на стіну нерозуміння, відчуженості й навіть ворожості (таке, наприклад, зіткнення «Чудика» із братовою Зоєю Іванівною, за щось що невзлюбили Чудика). Але, незважаючи на свою простоту, чудакуваті герої постійно міркують над загальнолюдськими проблемами (у чому сенс життя? що є добро й зло? хто в цьому житті прав, хто розумніше?). І всіма вчинками чудик доводить, що прав він, а не ті, хто вважає його диваком

До цього ж типу героїв належить і герой «Калини червоної». Єгор Прокудин в «Калині червоної» являє собою тип людини, що намагається вилізти з безодень нещастя, почати нове життя. Зі злодія він прагне перетворитися в людину чималого, живучого чесно й скромно. Із всіх життєвих перипетій він виніс внутрішнє почуття справедливості, чесності й доброти. У праці й любові ближніх герой, здавалося б, знаходить опору, бачить вихід з безодні морального падіння. Але доля Єгора трагична, він гине від рук свого співтовариша по в’язниці. «І лежав він, росіянин селянин, у рідному степу, поблизу будинку… Лежав, припавши щокою до землі, начебто слухав щось таке, одному йому чутне». Відчувається якась непотрібність такої людини на землі, незважаючи на всі нього благі наміри

Герой добутку «Живе такий хлопець…» вражає безпосередністю й добротою. Він наївний, але душу його прекрасна. Василь Шукшин, показуючи таких людей, змушує повірити в добро, у його силу. «Що таке діється з людьми?» — вопрошает Сашка Єрмолаєв, головний герой «Образи». Повсякденні життєві зіткнення викликають у героях гостру реакцію, підводять до критичних міркувань про природу людського хамства, байдужості, взагалі про людське життя

У розповідях В. Шукшина за зовні простим, невибагливим, часом буденним фактом криється широке філософське осмислення дійсності, встають питання про сенс життя, про добро й зло, про душ людської. Тому що ж бути? Сам автор не дає однозначної відповіді, але як би між іншим говорить: «…Адже ми самі розплодили хамів, самі… Ніхто нам їх на парашутах не закинув…» Виходить, він залишає рішення на совісті кожного з нас. Якщо хамство множиться — це наша заслуга. Ми спокійно дивимося на це й мовчимо

Твір Василя Шукшина і його героїв правдиві як у соціально — побутовому плані, так і в художньому. «Моральність є правда», — так визначив свою головну заповідь сам Василь Шукшин. Заповідь ця жодного разу не була порушена в його творчості, вона не йшов ні на які компроміси із власною совістю й говорив людям правду, який би гіркої й важкої вона не була

Схожі публікації