Міркуючи про життя простих козаків, про існування Запорізької Січі, Н. В. Гоголь створює унікальний добуток про українське козацтво минулих років «Тарас Бульба». При описі подій минулого Н. В. Гоголя не стільки хвилює історична вірогідність, скільки відношення до життя, любові, боргу, батьківщині запорізьких козаків. Тому завдяки художнім особливостям повість «Тарас Бульба» стала оригінальним, самобутнім добутком письменника

Н. В. Гоголь для свого добутку використовує жанр повести. За основу сюжету взяті ключові події в житті головних героїв: приїзд Остапа й Андрия додому з київської бурси, їхня зустріч із батьком і матір’ю, швидкий від’їзд у Запорізьку Січ, життя там, військові баталії, смерть героїв. Літературний персонаж характеризується письменником через його портрет, учинок, взаємини з іншими героями. Так, при описі Тараса Бульбы важливе відношення старого козака до товариства, до козачого життя, поводження під час бою

Важливу роль у гоголівській повісті грає пейзаж. Природа тут є не просто тлом, на якому розвертаються події, а це спосіб розкриття характеру персонажа. Наприклад, при описі поїздки Тараса Бульбы із синами в Запорізьку Січ зображується степ, по якій їдуть герої, і «усе, що смутно й сонно було на душі в козаків, умить злетіло; серця їх стрепенулися, як птаха».

Зображуючи події в повісті, розкриваючи характери героїв, описуючи природу, Н. В. Гоголь використовує різні художньо — виразні засоби: епітети, метафори, порівняння, які роблять характеризуемые предмети яскравими, неповторними, оригінальними. Наприклад, зображуючи запорізький степ, письменник використовує такі епітети: «незаймана пустеля», «зелено — золотий океан», «срібно — рожеве світло». При описі облоги міста Дубно в повісті зустрічаються такі метафори й порівняння: «гримнули з валу картеччю», «мідні шапки сіяли, як сонця, оперені білими, як лебідь, пір’ям». Показуючи смерть Остапа, Н. В. Гоголь використовує такі порівняння й епітети: «виносив роздирання й катування, як велетень», «жахливий хруск», «старі лахміття».

Перераховані художні особливості повести «Тарас Бульба» допомагають читачеві побачити красу художнього слова, яскравість, неповторність літературних образів

(2 варіант)

Атмосфера постійної небезпеки, подвигу й зрадництва тримає читача внапряжении.

Повість Н. В. Гоголя «Тарас Бульба» близька до героїчного епосу й історичного роману

Докладно описаний мирний побут Запорізької Січі, перед нами з’являється картина українського степу. Детально описане місто, обложений запорожцями. Він показаний очами Андрия, здатного захоплюватися красою природи, жінки, музики. Краса запорожця, що захоплює Тараса Бульбу при в’їзді в Січ, — це краса схованої сили, моці. Гіперболи, які використовує автор, допомагають відтворити билинний, богатирський образ. Краса зовнішня й краса вчинку часто протипоставлені в тексті. З погляду Тараса Бульбы, краса полячки загубила Андрия.

Мирний побут і військовий побут необхідні авторові, щоб показати формування його героїв, їхнє дорослішання. Ми бачимо кілька протиборчих сторін: запорожці й поляки, запорожці й татари. Тарас Бульба спеціально занурює своїх синів у стихію війни, щоб перевірити їх, загартувати, подивитися, на що здатно цих лицарів. Андрий, полюбивши, переходить із одного табору в інший і гине, тому що у виборі між любов’ю до вітчизни й любов’ю до жінки на першому місці виявилася жінка

Всі три головних герої гинуть: Андрия вбиває батько, що не простив зрадництва, Остап і Тарас попадають у полон і вмирають, один під катуваннями, іншої на багатті. Жорстокість вдач того часу, опис голодного міста, численні бої, катування створюють образ часу, що описує автор. У тексті немає відомих історичних осіб, головними героями стають прості люди, нікому не відомі, вигадані герої, яких могло бути безліч у той час, але саме ця «звичайність» і робить їх незвичайними для читача, а описувану епоху героїчної. Якщо поводження таких людей, як Остап і Тарас, у бої й у полоні звичайно, то яким же повинне бути незвичайне, героїчне поводження

Автор вихваляє й засуджує своїх героїв, пишається ними й жахається тим, що вони творять, що з ними роблять. Він об’єктивний. Атмосфера постійної небезпеки, що майже не припиняється бою або очікування бою, подвигу й зрадництва, любові й хитрості тримає читача в постійній напрузі, а авторські відступи змушують порівнювати часи

Схожі публікації