Сьогодні, в епоху індустріалізації та високих технологій, перед людством постала глобальна проблема збереження природи Землі від «побічних продуктів» цих процесів — тотального забруднення, засмічення, винищення. На ці думки наштовхують безкраї сміттєзвалища, нафтові плівки на поверхні водойм з мертвою рибою, смог над індустріальними центрами, аварії на атомних станціях. Земля вже не спроможна самостійно очиститися від усього непотребу, десятки тонн якого щохвилини «підкидає» їй людина.

Та суть не в переліченні повного списку проблем, а в осмисленні причин їх виникнення, характеру і, найголовніше, у знаходженні ефективних шляхів їх подолання.

Чорнобильська трагедія зі своїми трагічними наслідками знайшла відображення в літературі: С. Иовенко «Вибух», Б. Олійник «Сім», В. Яворів-ський «Марія з полином в кінці століття», Ю. Щербань «Чорнобиль», І. Драч «Чорнобильська мадонна» та інші. «За мудрість всесвітню дурних академій платим безсмертям — життям молодим», — каже Іван Драч у поемі-трагедії «Чорнобильська мадонна».

Але науково-технічний прогрес створює не тільки «перенавантаження» природи; у найпрогресивні-ших технологіях він створює можливості екологічно чистого виробництва. Нині виникла не лише необхідність, а й можливість змінити суть технологічної цивілізації, надати їй природозберігаючого характеру.

Один із напрямків такого розвитку — створення безпечних виробництв. Використовуючи досягнення науки, технологічний процес може бути організований так, щоб відходи виробництва не забруднювали довкілля, а надходили у виробничий цикл як вторинна сировина. Це також дозволить скоротити видобуток природних копалин, збереже їх для прийдешніх поколінь.

Екологічно чистими є також деякі альтернативні джерела енергії. Необхідно чимшвидше шукати шляхи практичного застосування енергії сонця, вітру, припливів, геотермальних джерел.

Отже, справжня перспектива виходу з екологічної кризи полягає у зміні не лише виробничої діяльності людини, а й способу її життя.

Схожі публікації