Тема любові — одна з головних у лірику з моменту її зародження. Цю тему по — різному висвітлювали поети й письменники. Адже поезія розкриває внутрішній мир людини, саме таємне внем.

У сорокові роки дев’ятнадцятого століття М. Ю. Лермонтов у своєму вірші «И нудно й смутно» писав:

Любити… але кого ж?..

А ледве менш століття через, як би в продовження, Б. Л. Пастернак, чиє ім’я ставлять в один ряд з поетами Золотого століття, «відгукнувся»:

Любити інших — важкий хрест…

Вірш Б. Пастернаку «Любити інших — важкий хрест…», написане в тисяча дев’ятсот тридцять першому року, входить у збірник «Друге народження». Адресат його — Зінаїда Миколаївна Нейгауз, друга дружина поета

Добуток складається із трьох чотиривіршів, написаних чотиристопним ямбом. Усього три строфи, але скільки почуттів, переживань приховане в них!

Я думаю, цей вірш — визнання. Визнання в любові й визнання переваги предмета обожнювання над своєю скромною персоною. Перший рядок звучить як одкровення:

Любити інших — важкий хрест…

Ліричний герой Пастернаку схиляється перед коханою, порівнюючи її з «розгадкою життя», «шерехом снів», «шелестом новин і істин», вона здатна «словесне сміття із серця вытрясть». Ці метафори незвичайні: вони відновлюють єдність миру, що оточує ліричного героя, збирають разом розрізнені деталі, підкреслюють взаємопроникнення предметів і явищ

Поет звертає увагу на близькість жінки до природи, її споріднення із самим життям. Любов до жінки подібна любові до життя, до миру, причащає поета з ним:

Легко прокинутися й прозріти,

Словесне сміття із серця вытрясть

И жити, не засмічуючись надалі.

Все це — не більша хитрість

Почуття облагороджує, воно подібнийо до очищення

Емоційна тональність піднесена, поетична інтонація мелодійна, гармонічна завдяки побудові вірша: точному перехресному римуванню (хрест — звивин — секрет — рівносильний), чергуванню чоловічої й жіночої рим. І це надає завершенность кожному чотиривіршу. Перша строфа, а разом з тим і весь вірш, починається з інверсії («Любити інших…»), що висуває на перший план дія. Така фігура зустрічається й в інших рядках:

И принадності твоєї секрет

Розгадці життя рівносильний…

И жити, не засмічуючись надалі…

У першій і останній пропозиціях простежується паралелізм, що, на мій погляд, підкреслює інтонаційну завершенность вірша:

Любити інших — важкий хрест…

… Все це — не більша хитрість

Почуття, переживання ліричного героя автор передає за допомогою звукописи. Наприклад, алітерація представлена звуками [ л ], [ р ], [ н ], [ з ] у першому чотиривірші, [ з ], [ ш ], [ т ] у другому, [ л ], [ р ], [ н ], [ з ], [ д ] у третьому. Це надає особливе звучання добутку. Асонанс звуків [ про ], [ е ] у другому чотиривірші підкреслює риси, властивій ліричній героїні: ніжність, чистоту, чуттєвість

Перечитуючи рядка добутку Б. Л. Пастернаку, я мимоволі згадую вірш А. С. Пушкіна «Мадонна», у якому поет викликує:

Здійснилися мої бажання. Творець

Тебе мені ниспослал, тебе, моя Мадонна,

Найчистішої принадності найчистіший зразок

Безумовно, є якесь співзвуччя двох поетичних перлин, у яких оспівана велика сила любові і її значення в житті кожного людини

До останніх днів любов до жінки давала Б. Пастернаку життєві сили, надихала на творчість і допомагала вистояти в самих нестерпних обставинах важкої хвороби, злісного цькування й опали, незважаючи на те, що

Любити інших — важкий хрест…

Схожі публікації