У своїх поетичних добутках М. Ю. Лермонтов не раз пише про велич душі, про духовну волю, про моральне очищення. У вірші «Молитва» через сприйняття ліричного героя розкриваються внутрішні переживання людини під час його прилучення до вищого таїнства на молитві. Тут слова молитви — символи вічного життя, щирої святості:

Є сила благодатна

У созвучьи слів живих,

И дихає незрозуміла,

Свята принадність вних.

«Сила благодатна», що виходить від що молиться, здатна полегшити стан людини у важку мінуту. Дійсно, теперішня віра робить людину духовно богаче, морально сильніше. У лермонтовском вірші такий синтаксичний прийом, як повтор сполучника, і дозволяє глибше проникнути в суть добутку:

И віриться, і плачеться

И так легко, легко…

Синонімом слова молитва є сполучення «созвучье слів живих». Завдяки уособленню безликі слова перетворюються в живий голос стражденної душі. Ліричний герой самотній, і його рятує молитва від тягаря й сумнівів. Вірш написаний ямбом, що робить поетичний добуток більше струнким, чітким

Вірш М. Ю. Лермонтова «Молитва» є своєрідною сповіддю ліричного героя

Схожі публікації