Дивно, але на всіх етапах короткої, але такого багатого творчого життя Михайло Лермонтов обігравало тему самітності. Досить згадати його «Біліє вітрило самотній…». Перед нами не менш яскравий приклад — вірш «Листок».

И знову до болю знайома туга за батьківщиною, скитания, чужина. Прямолінійна иносказательность — я б дала таку характеристику цьому добутку. Зрозуміло, що під дубовим листом автор має на увазі людину, що відірваний від батьківщини, удалині від рідної землі тужить за нею. Скоріше всього, Лермонтов описує власні переживання, свій біль, свого страждання

Так, автор, виріс у могутній і сильній Росії, як і листок на сильному дубі. Він рано поумнел, знайшов досвід і мудрість, прагнув до волі, і як той лист, дозрівши до строку, покотив у степ. Що шукає там наш герой під видом мандрівника — листочка? Правди, справедливості, можливості вільно висловлювати свої думки. І що знаходить? Байдужна байдужість забезпеченої чинары, що ні на що не проміняє власний спокій і благополуччя, не подасть руку — гілку допомоги

Самотній мандрівник не знайшов розуміння в чужій країні, залишився незатребуваним, засох і зів’янув. Відірвавшись від своїх корінь, від своєї Батьківщини самотня душа шукає себе в новому світі. І не знаходить… Хто захоче слухати історії про жорстоку правду життя? Чи не простіше назвати їхніми небилицями й слухати хтивому співу раболіпних служників?

Приречений герой з болем усвідомлює й розуміє, що чужа чинара ніколи не прийме блукача, не порушить власного спокою. До чого їй великодосвідчений блукач, що почне шепотіти її зеленому листю про правду життя? І вона, обурена, гнівно відмовляє дубовому листу

Не знайшовши розуміння в чужій стороні, автор, робить висновок, що як би ні суворо була батьківщина, але це саме та земля, що прийме й обігріє. Заключна частина з її мораллю відсутній у вірші, але протягом усього сюжету Лермонтов підсвідомо веде нас до такого висновку. І читач самостійно формулює висновок

Таким чином, Лермонтов не тільки виражає своє відношення до даного питання, але й дає можливість кожному читачеві помізкувати над ним. Логічні висновки закономірні для кожного, хто розуміє алегоричний зміст. Здається, що лермонтовский «Листок» багато в чому автобиографичен.

Недарма приблизно в цей же період він написав і свій «Стрімчак», і «Виходжу один я на дорогу». Душу поета метається й шукає. Скільки ще глибоко філософських добутків міг створити Лермонтов, і як рано обірвалася його повна трагізму життя

Схожі публікації