Споконвічно людина прагнула вдосконалити світ навколо себе. Хотіла вона, щоб і люди навколо неї були кращими, і докладала для цього багато зусиль. Одним із найбільш дієвих засобів впливу на людей завжди була література, у якій у свою чергу хотілося б виділити такий жанр, як байка.

Байка — це один з найдавніших жанрів літератури, який у дотепній формі висвітлює негативні суспільні явища, вади людей тощо. І в залежності від того, що потрапляє в поле зору байкаря, це явище або нещадно викривається і засуджується, або висміюється. Дуже часто в байках викриваються і висміюються людські вади. І це викриття дає корисні наслідки, адже людина, прочитавши байку і посміявшись над нею, як правило, замислюється і намагається не бути схожою на героїв цього твору. А ще краще, коли людина пізнає в героєві байки себе і під її впливом змінюється. Але це в ідеалі. Однак саме про такий вплив своїх творів на людей мріяли байкарі всіх часів.

Певно, це ж з повного мірою можна сказати і про Леоніда Глібова, який у багатьох своїх байках викриває людські вади, причому письменник не розмежовує негативні риси характеру людини, породжені конкретними соціально-історичними умовами. Показовою в цьому відношенні є його байка «Мірошник».

У цій байці Леонід Глібов в образі героя твору Хоми- мірошника показує такі людські вади, як ледарство, надмірна безтурботність, байдужість. Дуже яскраво героя байки характеризує така фраза: «Хомі й за вухом не свербить». Викриваючи ці негативні риси характеру героя, автор досить тонко висміює байдужість тогочасних «мірошників»-кріпосників до стану справ у своїх господарствах. Виносячй присуд непрактичним господарям, письменник показує банкрутство поміщицьких господарств в умовах зростаючих суперечностей кріпосницької системи.

Зі змісту байки ми дізнаємося про нові риси характеру героя. Коли в млині «колеса стали», на зміну байдужості приходять страх і розгубленість, адже млин годував Хому. Та й тут він не може дати ради своєму господарству. Замість того, щоб налагодити роботу, він починає ганяти курей, що прийшли до річки напитися, бо «й так води немає». Урешті, він залишається і без курей, і без млина. Автору також боляче, що в той час, як кріпосники-«мірошники» прирікають господарства на занепад, вони ж «лають і мордують» за недогарок людей і «без діла сотні всюди сують».

У своєму творі Леонід Глібов не тільки викриває людські вади, він засуджує їх, показуючи, що таке «хазяйнування» призведе до занепаду багатьох господарств.

Схожі публікації