Така вже вдача нашого народу, що всі свої почуття і думки він виливає в піснях. Тому й не дивно, що з українських народних пісень постає сьогодні перед нашими очима історія українського народу, з них крізь призму народного сприйняття дізнаємося ми про певні історичні події, про ставлення до них наших пращурів.

Чи то така була доля нашого народу, що в її мереживі чорних кольорів було набагато більше, ніж світлих, чи то наш народ звик виливати свою тугу, біль і розпач у піснях, розповідаючи про них усьому світові, але ми отримали у спадок від предків переважно сумні, журливі пісні, з яких постає трагічна історія українців.

Народні пісні розповідають про нелегке життя наших предків. Чи не найбільшим лихом для українців було кріпацтво, яке зародилося приблизно в IX столітті. Колись вільні селяни й міщани потрапили в особисту залежність від багатіїв, втративши волю. Кріпаки не тільки важко працювали на панів, їх особисте життя теж залежало від гнобителів. Кріпацтво тривало в Україні багато століть, впродовж яких кріпаки створили чимало пісень, в яких висловлювали свій протест проти гнобителів, виливали свої тяжкі душевні муки. Трагізм життя кріпаків яскраво відтворено в пісні «Із-за гори вітер віє».

Трагічну історію українського народу відтворюють і рекрутські та солдатські народні пісні. З них дізнаємося про страшне лихо — рекрутчину, яку запровадив в Україні в XVIII ст. царський уряд. У рекрутських піснях ідеться про страждання рекрутів, про їх прощання з батьками, дружинами, дітьми, нареченими, про усвідомлення того, що вони вже не матимуть щастя, бо служба в ті часи тривала 25 років і, якщо рекрут не гинув на війні, то повертався додому вже старим або калікою. Та й дому в нього вже могло й не бути. Службу в народі сприймали гіршою за неволю. Про душевні муки і страждання молодих хлопців, що раніше «сіяли та орали, ціпом молотили», а тепер стали «некрутами», йдеться в пісні «Вилітали орли з-за крутої гори».

Не менш трагічними є наймитські та бурлацькі народні пісні. Вони надзвичайно сумні і зворушливі, бо доля наймитів і бурлаків була дуже трагічна. Це були представники найбідніших родин, які були змушені наймитувати, аби вижити. Наймитуючи, вони не могли, проте, вилізти із злиднів, придбати власне житло, навіть прохарчуватися як слід, бо їхній заробіток був дуже малий. Особливо нещасливою була доля жінок і дівчат. Свої болі і жалі вони виливали в піснях, в яких часто зверталися до своїх батьків, за якими дуже сумували. Так, у пісні «Ой матінко-зірко» дівчина-наймичка розповідає про своє нестерпне життя:

Ой матінко-зоре, яке в строку горе:

Ні доїсти, ні допити, ні сісти одпочити!

Нестерпно важким було життя наших предків. Але не корилися вони, не мирилися зі своїм становищем. Історії відомо чимало народних повстань, які спалахували в різні часи по всій Україні. Народні пісні розповідають про героїзм простих людей, які відстоювали свої права, боролися за особисту свободу і незалежність рідної країни. Так, героїзм українського народу відбито в козацьких піснях, у піснях кріпацьких, де возвеличуються месники «за кривди людські». Своєрідним «героїчним епосом» стали пісні про Визвольну війну 1648-1654 років під проводом Богдана Хмельницького.

Отож, усі події і явища, що мали місце в історії нашого народу, яка була водночас трагічною й не менш героїчною, яскраво відбилися в українських народних піснях, що є справжніми перлинами української народної творчості.

Схожі публікації