Уже майже чотириста років у Стамбулі стоїть кам’яна восьмигранна усипальниця Роксолани — єдиної султанші в тисячолітній історії могутньої Османської імперії. Більше того — єдиної жінки в усій історії цієї землі, що була удостоєна таких почестей, жінки, до якої й сьогодні у турків якесь особливе ставлення. Весь світ не перестає дивуватися, як могла проста українська дівчина-бранка досягти такого високого становища в могутній тоді Османській державі. Її ім’я стало легендою, назавжди ввійшло в світову історію.

До життєвої долі Роксолани зверталося чимало митців, намагаючись переосмислити її, ввести неповторний образ української дівчини і турецької султанші у свої твори. Відомий український письменник, автор великої кількості історичних романів Павло Загребельний теж звернувся до образу Хуррем. У результаті світ побачив чудовий роман під назвою «Роксолана».

Павло Загребельний у своєму творі подав багатогранний образ Анастасії Лісовської, яку весь світ знає під іменем Роксолана. Змалював його в розвитку, від самого дитинства дівчини, показавши, в якій сім’ї виростала вона, якими були її батьки, що впливало на формування її як особистості. У результаті Роксолана постає перед читачем не просто турецькою султаншею, а українкою, що досягла такого високого становища.

В образі Хуррем письменник втілив найкращі риси не тільки українських жінок, а взагалі — українського народу. Роксолана — справжня патріотка своєї країни. Опинившись далеко від рідної землі, живучи в розкоші і достатку, вона не забула про біди свого народу, про набіги татарських орд, які винищували міста і села, вбивали людей, брали в полон, а потім продавали на невільницьких ринках. Маючи велику владу, найбільшу, що мала колись жінка в цій державі, Хуррем скористалася нею на благо рідної землі. Вона подарувала Батьківщині 40 вільних років, коли Україна могла повноцінно розвиватися і квітнути. Вона сприяла відбудові міст, церков у рідному краї, забезпечувала мир у своїй Вітчизні.

Роксолана постає перед читачем надзвичайно розумною жінкою, однією з найосвіченіших на той час. Її прагнення до знань було помітне ще в дитинстві, коли вона вчилася у вікарія Скарбського. Вже тоді був помітний її легкий норов, який дістався дівчині у спадок від матусі. Саме цей норов допоміг їй стати султаншею.

В образі Роксолани Павло Загребельний втілив найкращі риси українського національного характеру, риси, які дозволили дівчині-бранці стати султаншею і залишитися у віках, що говорить про великий потенціал українців.

Схожі публікації