У драмі А. Н. Островського «Безприданниця» головною героїнею є Лариса Огудалова. Це молода дівчина з небагатої родини, чисте й любляче життя, тендітна й незахищена. Лариса прекрасно співає, грає на фортепіано, гітара дивно звучить у її руках. Вона мрійлива й артистична дівчина

Лариса бідна, вона безприданниця, і цим визначається її трагічна доля. Вона живе у світі, де все продається й купується, у тому числі любов, краса. Для неї існує тільки мир чистих страстей, зачарування й безкорисливої любові. Їй подобалися такі чоловіки, як Паратов, Лариса вважала його ідеалом. Він був, як їй здавалося, людиною широкої душі, що віддається щирим захопленням, готовий поставити на карту не тільки чужу, але й своє життя. Паратов залишає Огудалову заради вигоди й збирається женитися на дівчині з більшим приданим

Лариса була готова вийти заміж за Карандышева. Вона думала, що він людина з доброю душею, бедный і незрозумілий навколишньої. Наприкінці драми Лариса Огудалова розуміє, що вона для всіх «лялька», «річ», з якої можна пограти, зламати й кинути

Вона навіть намагається кинутися у Волгу, але в неї бракує сили: «Розставатися з життям зовсім не так просто, як я думала. От і незмога! От яка я нещасна! Але ж є люди, для яких це легко». Тільки постріл Карандышева допомагає їй розстатися з життям: «Милий мій, яке благодіяння ви для мене зробили! Пістолет сюди, сюди на стіл! Це я сама… сама… Ах, яке благодіяння!…»

Мені дуже жаль, що цю драму пронизує іронія. Лариса просто позбавлена внутрішньої сили й тому не могла виносити всі обмани, які неї оточували, а тому хочеться їй співчувати

Схожі публікації