Наше телебачення останнім часом дуже стрімко й бурхливо розвивається. Збільшилася кількість телеканалів, у кожного з яких виробилося своє творче обличчя, своя концепція спілкування із глядачем. Звичайно, кожен канал зацікавлений у тому, щоб кількість його прихильників збільшувалася день у день. І тому збільшується кількість розважальних передач, не завжди високої якості.

Приємно те, що українські канали теж намагаються розширити спектр своїх програм, серед яких є розважальні й інтелектуальні передачі. Найбільше мені подобається канал «1+1», оскільки саме на цьому каналі я знаходжу цікаві для себе передачі. Серед них такі, як «Хочу і буду». «Без табу», «Найрозумніший», «LG Еврика» та інші.

Найбільше із перерахованих мене зацікавлює передача «Найрозумніший». Завжди цікаво спостерігати за інтелектуальними змаганнями, в яких беруть участь діти. Можливо, я теж невдовзі братиму участь у такому змаганні ерудитів.

У наш час, коли світ став таким матеріальним і гроші, здається, набули надзвичайної сили, хочеться все-таки вірити, що в цьому житті всього можна домогтися своїм розумом. Адже не кожній людині з дитинства відкриваються однакові перспективи, наприклад, навчатися в якомусь престижному коледжі у Великобританії чи вивчати німецьку мову в Німеччині. Але я вважаю, що не варто нарікати на долю й опускати руки, слід боротися й досягати.

Довести це я можу на прикладі своїх близьких. Мій батько народився у звичайній селянській родині, деякий час працював у колгоспі, служив в армії. Здається, не такий блискучий початок. Однак потім він здобув вищу освіту, почав працювати на підприємстві, згодом став головним інженером, здобув науковий ступінь кандидата наук. У житті він усього досягав своєю наполегливістю та розумом.

Мама теж отримала вищу освіту, спочатку працювала в школі, а потім стала викладачем в інституті, теж закінчила аспірантуру. Студенти її поважають за розум і тонке почуття гумору. А я пишаюся своїми батьками, адже вони доводять істинність народного вислову про те, що людина — сама коваль свого щастя, вона сама відповідає за свою долю.

Батьки є для мене прикладом, їм навіть не доводиться давати мені суворі рекомендації щодо мого майбутнього життя, адже я просто спостерігаю за тим, як живуть вони самі, як долають труднощі й перешкоди на шляху до своєї мети.

У нас у родині існує культ книги. Ми всі дуже любимо читати, і при цьому мені ніхто не нав’язує якоїсь книги, хоч я часто раджуся з батьками, що варто прочитати, а що не варте моєї уваги.

Я люблю читати книги про пригоди, люблю знайомитися з біографіями відомих мандрівників, дізнаватися про невідомі для мене землі. Думаю, що в передачі «Найрозумніший» моєю улюбленою темою стали б «Подорожі». Гадаю, що зміг би відповісти й на найпідступніші запитання. А поки що, дивлячись передачу, я розширюю свої знання з різних галузей науки, адже у кожного учасника свої зацікавлення. Я намагаюся теж дати відповідь на те чи інше питання, поставлене ведучою, і приємно буває знати правильну відповідь.

Передача також вчить мене, як триматися гідно в найскладнішій ситуації, як зберігати спокій. Я помітив, що ті учасники, які тримаються спокійно, вміють володіти собою, рідше помиляються, даючи відповіді на питання, краще запам’ятовують номери питань своєї улюбленої теми. Тому саме вони є для мене прикладом. Дехто поводиться занадто метушливо, і це постійно заважає грати, відволікає, не дає зосередитися.

Я думаю, що у будь-якій ситуації людина повинна тримати себе в руках, бути спокійною та зосередженою, зберігати почуття власної гідності. І тоді вона багато чого досягне своїми силами. Думаю, що, беручи участь у таких інтелектуальних передачах, діти та молодь збільшують свої можливості отримати гідну своєму розуму освіту. І батьки можуть ними пишатися.

Я не хотів би покладатися тільки на батьків, адже я вже дорослий і сам відповідаю за своє майбутнє. Крім того, спроба розв’язати складну проблему самотужки завжди загартовує волю людини. Тому передача «Найрозумніший» надихає мене стати самостійною, розумною і сильною людиною.

Схожі публікації