Немає народу в цілому світі, котрий би так любив свою мову і так довго та невтомно боровся за її існування, як це робили українці. Їм, на мою думку, було за що боротися, адже яка ще мова є такою милозвучною, багатобарвною, співучою? Тому в Україні під час її перебування у складі Російської імперії, де українська мова жорстоко викорінювалася, було так багато поетів та письменників — борців за українську мову.

Олександр Олесь був одним із цих борців. Його вірші ввібрали у себе любов поета до своєї країни та його прагнення дати українській мові право на спокійне існування та безперешкодний розвиток. Саме про це каже письменник у своєму вірші «Рідна мова в рідній школі». У цьому вірші Олександр Олесь мріє про час, коли в українських школах головною мовою стане українська, коли український народ зможе вільно розмовляти рідною мовою та вивчати її. Він закликав українців до боротьби за мову, хоча й не наголошував на цьому у своєму вірші, а лише натякав:

Ні! В кім думка прагне слова,

Хто в майбутнім хоче жить,

Той всім серцем закричить

«В рідній школі рідна мова!»

Шкода, що Олександр Іванович ніколи не зможе побачити сучасних україномовних шкіл, ліцеїв, гімназій та вузів. Хоча, мабуть, це й добре, бо письменник був би дуже засмучений, коли побачив би українців, які можуть вільно розмовляти українською мовою, але вибирають собі за рідну мову російську. Я не хочу образити цих людей, просто всім нам треба замислитися над тим, що за українську мову, за мову, яку ми зараз відкидаємо, наче непотріб, було віддано сотні тисяч життів. Хіба ж це було марно?!

Схожі публікації