Роман И. А. Гончарова «Обломів» був надрукований в 1859 році в журналі «Вітчизняні записки». Письменник працював над романом у період пожвавлення громадського життя, пов’язаного з підготовкою до реформи про скасування кріпосного права в Росії. У своєму добутку Гончарів критикує основи кріпосництва й розкриває тему духовного збідніння й деградації помісного дворянства

У центрі роману «Обломів» — складний і суперечливий образ поміщика Іллі Ілліча Обломова. На його характер і мислення вплинуло те середовище, у якій він виховувався й прожив дитинство

З малого років героєві прищепили риси, у далекому получившие назву «обломовщина». Маленький Илюша ріс мазуном, зовсім не пристосованим до самостійного життя. Він звик, що все робиться за нього, а його доля — «ледарство й спокій». В Илюше послідовно придушувалися будь — які спроби діяльності. Нерухомість життя, дрімота, замкнутий спосіб життя — це не тільки ознака існування героя, але й суть життя в Обломовке, що відділена від усього миру: «Ні сильні страсті, ні відважні підприємства не хвилювали обломовцев». Бездіяльність і відсутність життєвих цілей — от що характеризує побут Обломовки.

Однак характер Илюши формує не тільки барство. Життя в Обломовке по — своєму повна й гармонічна: це російська природа, любов і пещення матері, російське хлібосольство, фарби свят. Ці враження дитинства є для Обломова ідеалом, з висоти якого він і судить життя. Тому герой не приймає «петербурзьке життя»: його не залучають ні кар’єру, ні бажання розбагатіти

До п’ятнадцяти років Ілля вчився дуже неохоче в пансіоні. Вивчення наук і читання книг стомлювали його. Після пансіону він «простежив курс наук до кінця» у Москві. У Петербург Обломів приїхав з метою превстигнути на державній службі й улаштувати сімейне життя. Ілля Ілліч прослужив абияк два роки й покинув службу. Для нього це було непотрібним і не тягарем, що має змісту

Кинувши службу, відгородившись від суспільства, Обломів зрадився мріям. Тепер «його майже нічого не тягло з будинку, і він з кожним днем усе міцніше й постояннее встановлювався у своїй квартирі». Поступово вмирали в Обломове духовні потреби, ставали марними гуманні пориви, перетворювалися в сонне бурмотання здорові судження. Герой поступово поринав у повну розумову пасивність і апатію. Гончарів пише: «Обломів… не міг осмислити своє життя й тому тяготився й нудьгував від усього, що йому доводилося робити».

Він вирішив, що краще залишатися «обломовцем», але зберегти в собі людяність і доброту серця, чим бути суєтним кар’єристом, черствим і безсердечним. Про петербурзьке життя Ілля Ілліч говорить: «Увесь час біганина наввипередки, вічна гра поганих страстишек, особливо жадібності, перебиванья друг у друга дороги, плітки, пересуди, клацання один одному, це оглядыванье від голови до ніг; послухаєш, про що говорять, так голова закружиться, одурієш».

Таким чином, Обломів був доброю, лагідною, розумною людиною, що одержала гарне утворення. У молодості він був повний прогресивних ідей і бажання служити Росії. Його друг дитинства Андрій Штольц так характеризує Обломова: «Це — кришталева, прозора душа». Однак позитивні риси характеру Іллі Ілліча витісняються такими якостями, як безвільність і лінь. Життя з її турботами й хвилюваннями, постійною працею страшить героя, і він хоче відсидітися в тихій квартирі

У квартирі на Гороховій вулиці Обломів лежить на дивані не тільки тому, що як пан може нічого не робити, але й тому, що він не хоче жити на шкоду своєму моральному достоїнству. Герой радується, що він «не поневіряється, а лежить от отут, зберігаючи своє людське достоїнство й свій спокій!».

Лінь Обломова і його бездіяльність викликані його негативним відношенням до життя й інтересів сучасних героєві людей. У цьому й складається трагедія життя Обломова. Іноді Іллі Іллічу хочеться відкинути «обломовские» звички. Він поривається до справи, але ці бажання швидко гаснуть. І перед нами знову позіхає від нудьги й лежачий на дивані лежень. Апатія й лінь гасять всі його шляхетні пориви

Таким чином, Гончарів зображує боротьбу гарних задатків в Обломове з панськими звичками й лінню. Герой не прагне змінити своє життя. Він цінує найбільше спокій, не маючи сил і бажання боротися. Він відступає перед життєвими проблемами й труднощами

Однак Ілля Ілліч соромиться власного барства, як особистість піднімаючись над ним. Його мучить питання: « Отчого я такий?» Коли Штольц намагається розбудити в Обломове бажання жити й трудитися, дорікаючи його за параліч розуму й волі, Ілля Ілліч зізнається: «Усе знаю, усе розумію, але сили волі ні». Герой живе за принципом: «А добре б якби це саме собою як — небудь непомітно зробилося».

Любов до Ольги Іллінською на час перетворює Обломова. От як описується герой у стані закоханості: «Мрячна, сонна особа миттєво перетворила, очі відкрилися, заграли фарби на щоках; засувалися думки, в очах блиснули бажання й воля». Але острах втратити спокій змушує Обломова відмовитися від любові до Ольги. «Обломовщина» виявляється навіть сильніше любові. От щира трагедія!

Надалі Ілля Ілліч знаходить свій «ідеал» у серцевій любові Гафії Матвіївни Пшеницыной, що нічого від нього не вимагає, у всім потураючи йому. У її будинку «його оточували тепер такі прості, добрі, люблячі особи, які погодилися своїм існуванням підперти його життя, допомагати йому не зауважувати, не почувати її». Зниклий мир дитинства, Обломовка з’являється знову. Їжа й відпочинок — от всі заняття Іллі Ілліча

Достоїнство Обломова полягає в тім, що він сам засуджував себе й усвідомлював неминучу духовну загибель. Ольга в тузі запитує його: «Що загубило тебе, Ілля? Немає ім’я цьому пеклу…» Ілля Ілліч відповідав їй: «Є — обломовщина!» Обломів страждає від того, що не бачить мети в житті й не знаходить додатки своїм силам

У романі «Обломів» Гончарів розкриває трагедію головного персонажа, показуючи, яке згубна дія на щиросердечний і вигляд і характер людини робить паразитичне, бездіяльне життя

Письменник показав шлях Обломова до усвідомлення своєї нікчемності, неспроможності, а у звичайно підсумку — до розпаду особистості. Руйнуванню сутності людської натури

Отже, героя роману погубила «обломовщина». Це явище не індивідуальна особливість Обломова, а, по вираженню Добролюбова, «воно служить ключем до розгадки багатьох явищ російського життя». Критик містить: «У кожному з нас сидить значна частина Обломова, і ще рано писати нам надгробне слово».

Схожі публікації