Ця картина була написана в 1516 році й уважається однієї з ранніх робіт Тиціана. На полотні зображені дві жінки на тлі мальовничого пейзажу. Деякі мистецтвознавці думають, що автор зобразив зустріч Венери й Медеи з літературної алегорії» Сон Полифема», написаної Франческо Колона в XV столітті. Інші ж знаходять у цьому портреті подібність із красунею Виолантой — коханій художника

Отже, ми бачимо зображення двох прекрасних жінок: одна в розкішному одіянні, інша оголена. Вони сидять по обох сторони античного саркофага, що служить басейном. Любов земна, одягнена в багате вбрання сидить ліворуч в «колодязя життя». В одній руці в неї наповнена, закрита чаша. Любов небесна — оголена й торжествуюча сидить із правої сторони басейну. Ніжна білизна її шкіри оттеняется білою тканиною й червоною накидкою

Деякі дослідники вбачають у жінці ліворуч алегоричну фігуру Соромливості, що приховує свої багатства в закритій чаші. По вираженню її особи видно, що вона уважно прислухається до плескоту води, а можливо, до тих звабним словам, які нашіптує їй нагая красуня. Біля її ми бачимо маленької дитини. Він такий чист і наївний, що нагадує янголятка

Маля схилилося над басейном, він водить малюсіньким рученям по воді, немов щось шукає. Видимо, його радує ця забава. Любов земна отстраненно дивиться вдалину, вона поглинена у свої думки, немов її не тривожить доля цієї дитини. Любов небесна, навпроти, так ніжно дивиться на дитя. У її очах відбивається ніжність і материнська любов

Поетична єдність картини в чималому ступені доповнює пейзаж. Зелені крони дерев, повітряні хмари над нерухливою рікою відмінно гармоніюють із неземною красою жінок. Призахідне сонце розливає свої теплі промені й ми відчуваємо гарячий подих природи. Ця картина, виконана рукою великого живописця, є найбільшим добутком мистецтва

Тиціан наповнив її світлою, упоительной життєрадісністю, щирістю, чистотою. У цей час полотно перебуває в Римі, у колекції галереї Боргезе.

Схожі публікації