Багата і яскрава творчість нашого народу. У народних піснях, думах відобразилися біль втрат, радість перемог, захоплення героїзмом великих козацьких ватажків, смуток від розлуки з рідною домівкою. Багатогранними є і народні балади. Вони торкаються повсякденного життя українців. Їх слово ліричне і драматичне. Балади багаті на яскраві образи та символи.

У баладі «Що се в полі забіліло» змальовується трагічна доля полонених українців під час татарської навали. Твір починається із чудового поетичного порівняння бранців із лебедями, яке передає співчуття і горе співців:

Тепер гуси не літають,

А лебеді не пливають, —

Татарове полон женуть.

Страшне і небезпечне становище полонених стає зрозумілим тоді, коли завойовники почали ділити пай. Одному молодому татаринові дісталась стара жінка. Взяв він її до себе у поміч молодій дружині. Ніби якусь річ везе він бранку до себе і дарує своїй молодиці. Жінка тепер мала до кінця свого життя працювати на чужу родину далеко від рідної домівки. У своїй хазяйці бранка впізнала рідну дочку. Молода дівчина давно перебувала в татарському полоні, тому вже забула своїх батьків і звідки вона родом. Не впізнавши своєї рідної матері, молодиця задала їй важку роботу:

Оченьками стадо пасти,

Рученьками кужіль прясти,

Ноженьками колисати.

Рідна матір проклинає свою доньку й онука. Дізнавшись про прокльони, молода дівчина вдарила невільницю. Жінка не витримала такої наруги і розповіла про свою таємницю. Дівчину вражає це зізнання: вона просить свою матір жити разом із нею. Але полонянка не може забути своєї Батьківщини: «Ліпші мої вбогі лати, ніж дорогі твої шати ».

Мені дуже сподобалася ця балада своїм ліризмом. Змалювання трагічного життя українських бранців на чужині вражає і хвилює, викликаючи у читача співчуття і незгоду з їх становищем.

Схожі публікації