У трагедії «Гамлет» (1601) Вільям Шекспір, взявши за основу сюжет середньовічної легенди й старої англійської п’єси про принца Амлете, відобразив трагедію гуманізму в сучасному світі. Гамлет, принц датський, — прекрасний образ гуманіста, що зштовхнувся з реальним миром, де панує обман. Підступне вбивство батька Гамлета розкриває перед сином те зло, що панує в державі. Помста за вбивство батька для Гамлета перетворюється в синівський обов’язок, кревну помсту. Гамлет не може упокоритися з існуючою несправедливістю. Бажання мести стає для нього не просто особистою справою, а переростає в більше історичне завдання — відновлення справедливості встране.

Проте в цій боротьбі Гамлет картається за повільність і бездіяльність. Іноді висловлюється думка про те, що Гамлет — не вольова людина, а мислитель і спостерігач, що не здатний на рішучі дії. Але це не так.

В образі головного героя показана й сила почуттів, який відрізнялися люди епохи Відродження. Він важко переживає загибель батька й зрадницьке заміжжя матері. Гамлет любить Офелию, але не знаходить поруч із нею щастя. Його жорстокість і образливі слова свідчать про силу любові до Офелии й розчарування

Гамлет відрізняється шляхетністю, вона мислить і діє, виходячи з високих гуманістичних подань про людину. Саме такими високими моральними вимогами до людини пояснюється його стан, що є результатом зіткнення з навколишнім світом неправди, зла, зради й блюзнірства

Гамлет здатний на міцну й вірну дружбу. У своїх переконаннях він коштує осторонь від феодальних подань. Людей він цінує за особисті якості, а не за статус у суспільстві. Єдиним його близьким іншому є студент Гораціо. Гамлетові властив зневажливе відношення до царедворців, проте він знаходить багато загального з людьми мистецтва — акторами. Його любить народ, про що із тривогою говорить король

Гамлет — людин філософської думки. В окремих фактах він уміє бачити вираження загальних явищ. Але від активних дій його втримує не здатність до роздумів, а ті нерадісні висновки, до яких він приходить у результаті роздумів над тим, що відбувається навколо. Усе, що відбувається при дворі, приводить Гамлета до узагальнених висновків про те, хто він, яке він займає місце у світі й що він може змінити. Якщо у світі є можливим нерозкритий і непоправний злочин, якщо в ньому гинуть справжні відчуття, зокрема чесність, вірність, любов, дружба, справедливість, то мир перевернувся. Мир уявляється Гамлетові або городом, що заріс бур’яном, або в’язницею із твердим режимом. Гамлет називає мир «буйним садом», плодами якого є зло й підступність. Він заявляє своїм товаришам, що Данія — в’язниця й увесь світ — в’язниця. А у відомому монолозі «Бути або не бути» Гамлет ставить під сумнів цінність життя. Перераховуючи всілякі нещастя людини, він зображує звичаї суспільства. Дійсність він сприймає як нестерпно важку ношу для людини, але йому доводиться терпіти гніт уседозволеності

Гамлет уражений не тільки злочином Клавдія, але й всією системою чужих йому принципів життя й моральних норм. Гамлет усвідомить, що не може обмежитися однією тільки помстою, тому що помста за зрадницьке вбивство Клавдія не змінить мир, не поверне світові дійсні цінності. Гамлет не проти мести, але разом з тим усвідомить, що його ціль набагато ширше — він прагне протидіяти злу у всім світі

Грандіозність завдання й неможливість його втілення пояснює всю складність внутрішнього миру Гамлета й визначає його дії. У житті «нечесної гри», у якій можливий обман і підлість, він не може знайти собі місце й не може знайти методи боротьби з несправедливістю. Масштаби зла гнітять Гамлета, викликають у ньому розчарування, усвідомлення власного безсилля. Людина й мир сприймаються Гамлетом зовсім по — іншому, не так, як раніше.

Таким чином, Гамлет зіштовхується не з випадковим злом, не з одиничним ворогом, а із цілим ворожим суспільством. І саме тому, що йому відкриваються закони цього суспільства, він відчуває недостатність власних сил у боротьбі зі злом

Сюжет трагедії «Гамлет», навіяний соціальним пристроєм Англії того часу, але значення цієї трагедії виходить за рамки певної країни й певної історичної епохи. Зображена в трагедії картина гноблення й тиранства, процвітання підлості й неправди, на жаль, є характерної для всіх часів. Тому трагедія великого драматурга не втрачає своєї актуальності й у наші дні. А образ Гамлета є вічним образом шляхетного й самотнього борця зі злом

Схожі публікації