Тема стосунків людини і природи дуже хвилювала видатного українського письменника Євгена Гуцала, їй він присвятив своє оповідання «Лось».

Безтурботне життя було в лося в заповіднику. Тут він уже встиг призвичаїтися до людей, які іноді підгодовували його. Але пам’ять про турботи в молодості непокоїла його й досі. Адже роги красеня могли стати прикрасою в будь-якій хаті. Була зима, і лише на замерзлій річці можна було знайти воду. Раптом лід під ним тріснув, і звір почав тонути. Лише завдяки допомозі хлопців велетень зміг вибратися на берег. Діти були зачаровані його красою й величчю. Зненацька пролунав постріл — тварина впала на землю. Хлопці впізнали вбивцю й були вражені його безсердечністю та бездушністю.

Мені стає соромно за таких людей, які не цінують дари природи та знищують її красу заради своїх бажань. Адже природа — найближчий сусід і друг людини.

Схожі публікації