Людини багато в чому формує дитинство. Звідси значення «Сну Обломова» у романі. Не випадково Гончарів назвав його «увертюрою всього роману». Так, це ключ до всього добутку, розгадка всіх його таємниць

Перед читачем проходить все життя Іллі Ілліча, починаючи з раннього дитинства й закінчуючи смертю. Саме епізод, присвячений дитинству Илюши, є однієї із центральних глав в ідейному відношенні

Перший розділ роману присвячений одному єдиному дню Іллі Ілліча. Спостерігаючи за його поводженням і його звичками, мовами й жестами, у нас складається певне враження про героя. Обломів — пан, готовий дні безперервно лежати на дивані. Він не вміє працювати й навіть нехтує всяку працю, здатний лише на марні мрії. «Життя в його очах розділялася на дві половини: одна складалася із праці й нудьги — це в нього були синоніми; інша — зі спокою й мирних веселощів». Обломів просто боїться якої — небудь діяльності. Навіть мрія про велику любов не зможе вивести його зі стану апатії й спокою. А ті «два нещастя», які спочатку так тривожили Обломова, у підсумку надходили в ряд неспокійних спогадів. Так проходило все його життя, день за вдень. Нічого не мінялося в неї мірному русі

Ілля Ілліч постійно мріяв. Його головна мрія була представлена у вигляді плану, причому незакінченого плану. І щоб заповітна мрія здійснилася, необхідно не тільки зупинити час, а навіть повернути його назад.

Знайомим Іллі Ілліча теж не вдається розворушити головного героя. В Обломова на всі випадки життя готовий відповідь, наприклад, такий: «Це я по вогкості поїду? І чого я там не видал?» Звичка жити за рахунок інших, одержувати задоволення своїх бажань за допомогою зусиль сторонніх людей і привела до апатичної нерухомості й байдужності

«А тим часом, він болісно почував, що в ньому зарито, як у могилі, якесь гарний, світлий початок, може бути, що тепер уже вмерло… Але глибоко й важко завалений скарб дрянью, наносним сміттям». Так, розважаючи себе своїми звичайними міркуваннями й мріями, Обломів повільно переміщається в царство сну, «в іншу епоху, до інших людей, в інше місце».

Саме цей сон багато в чому роз’ясняє багатозначний образ героя. З кімнати Іллі Ілліча ми попадаємо в царство світла й сонця. Світлове відчуття, мабуть, центральне в даному епізоді. Ми спостерігаємо сонце у всіх його проявах: денне, вечірнє, зимове, літнє. Сонячні простори, ранкові тіні, річка, що відбиває сонце. Після тьмяної освітленості попередніх глав ми попадаємо в мир світла. Але для початку ми повинні пройти 3 перешкоди, які поставив перед нами Гончарів. Це нескінченне море з його «скаженими розкатами валів», у яких чуються стогони, скарги начебто приреченого на борошно тварини. За ним розташовані гори, прірви. І піднебіння над цими грізними скелями здається далеким і недосяжним. І, нарешті, багряна заграва. «Вся природа — і ліс, і вода, і стіни хатин, і піщані пагорби — все горить точно багряною загравою».

Після цих хвилюючих пейзажів Гончарів переносить нас у невеликий куточок, де «щасливі люди жили, думаючи, що інакше й не повинне й не може бути». Це край, у якому хочеться жити вічно, народитися там і вмерти. Гончарів знайомить нас із околицями села і її жителів. В одній фразі ми можемо знайти досить примітну характеристику: «Тихо й сонно все в селі: безмовні хати відчинені навстіж; не видно ні душі; одні мухи хмарами літають і дзижчать у духоті». Там ми зустрічаємо юного Обломова.

Гончарів у цьому епізоді відбив світосприймання дитини. Про це говорять постійні нагадування: «А дитина все дивився й усе спостерігав своїм дитячим… розумом». Допитливість дитини кілька разів підкреслюється автором. Але вся його допитливість розбивалася об нескінченну турботу про маленький Обломове, що Илюша був буквально спеленут. «І цілий день і всі дні й ночі няньки наповнені були метушнею, біганиною: те катуванням, те живою радістю за дитину, то страхом, що він упаде й расшибет ніс…» Обломовка — це куточок, де царює спокій і непорушна тиша. Це сон у сні. Всі навколо начебто завмерло, і ні що не має сил розбудити цих людей, які даремно живуть у далекому сільці без усякого зв’язку з іншим миром

Дочитавши главу до кінця, ми усвідомлюємо ту єдину причину безглуздості життя Обломова, його пасивності й апатії. Дитинство Іллі — от його ідеал. Там в Обломовке — тепло, надійно й дуже защищенно почував себе Илюша, а скільки любові… Цей ідеал і прирік його на безцільне подальше існування. А шлях туди йому вже замовлений. Обломовщина — це втілення сну, нездійсненних прагнень, застою

Коли Ілля Ілліч підріс, у його житті змінилося зовсім мало. Замість няньки за ним бігає Захар. А тому що в дитинстві всякі бажання Илюши вибігти на вулицю, пограти із хлопцями припинялися негайно, те стає недивним той розміряний спосіб життя, що веде Обломів у більше зрілі роки. «Ілля Ілліч не вмів не встати, не лягти спати, не бути причесаним і взутим…» Мало цікавить Обломова нинішній маєток з його хаосом і руйнуваннями. Якби він захотів, то давно виявився там. А поки він живе на Гороховій вулиці, залежить від хазяїна будинку й побоюється скупих сусідів

Спільне життя із Пшеницыной є продовженням життя в Обломовке. Час циклично і йде огидно ідеї прогресу. «Сон Обломова» — це спроба автора усвідомити собі суть Обломова. Саме цей епізод створив вигляд героя поетичним і допоміг героєві ввійти в серце людей. Цей епізод подібний до вірша. У ньому не знайдеш жодного зайвого слова. «У типі Обломова й у всій цій обломовщині, — писав Добролюбов, — ми бачимо щось більше, ніж просто вдале створення сильного таланта; ми знаходимо в ньому добуток російського життя, знамення часу».

Схожі публікації