Ми живемо в складний перехідний час. Наші батьки спостерігали, як руйнувався соціалістичний світ, як велика єдина країна розпалася на значну кількість самостійних незалежних країн.

Явища зміни, розпаду є абсолютно закономірними й природними, адже ніщо в цьому світі не стоїть на місці, життя постійно рухається вперед. Саме тому в наш час постала загальна проблема відродження людини як особистості, як громадянина України.

Як це не прикро, але ми бачимо, що найбільше уваги приділяють розквіту й удосконаленню технічної сфери, майже зовсім забувши про світ духовний. Говорячи про духовне, я не маю на увазі ще більшу розбудову церкви. Ні, я маю на увазі культуру нації.

Це сумно, що закриваються палаци культури, гуртки дитячої творчості та клуби за інтересами. І, навпаки, досягають небаченого раніше розквіту незчисленні кафе, ресторани та нічні клуби. Це не сприяє культурному збагаченню молоді.

Перед нами стоїть складне й відповідальне завдання — відродження українських національних традицій й культури. Ми належимо до країни з багатим і цікавим минулим. Українська культура повна неоціненних скарбів, що передали нам наші пращури.

Ми маємо зробити все, щоб не тільки підтримувати такий високий рівень, а й піднятися ще вище, на новий ступінь досконалості.

Не менш важливою є особистісна культура кожної людини, адже саме з цього бере свій початок загальнодержавний культурний рівень.

Ці істини знають усі, вони є загальноприйнятими морально-етичними нормами, але чогось ми їх підзабули. Пропустити вперед жінку, поступитися місцем старій людині чи дитині, уважно ставитись до старших за себе, не використовувати у своєму мовленні лайливих слів — це основи особистісної культури людини.

Справа відродження є складною і досить тривалою за часом, але це не зупинить нас на шляху до морального й культурного розквіту. Перед нами стоять складні завдання, але разом, завдяки постійній, наполегливій праці, ми досягнемо успіху в справі відродження нашої України.

Схожі публікації