Доля Олександра Ісайовича Солженицына була вкрай складна й важка — і все — таки це характерна доля людини його часу. Що воював, минулий табір, висланий із країни, і вернувшийся в неї після перебудови, письменник через все життя й всі труднощі проніс незмінними свої погляди й творчі принципи

Зараз ситуація в суспільстві й стан розумів такі, що навіть А. Солженицын виявився відтиснутим на другий план. В 1994 році він вернувся в Росію зі змушеної еміграції. Його творчий шлях — особливо в жанрі публіцистики — триває. Зараз він явно дуже багато чого уточнює на своєму шляху самопізнання, роздумів про прийдешню облаштованість Росії. Письменник інакше підходить до трактуванню доль своїх героїв. Час руйнування історичних підвалин Росії під будь — якими гаслами пройшло

Солженицын ніколи не був просто письменником, він був ще й громадянином, і філософом, і істориком, і «пророкомпроповедником» (як він сам себе завжди називав). Всі його добутки нерозривно пов’язані з долею країни, з болями її й негодами; усі пронизані цивільною тривогою. І ми не чекаємо від нього гостросюжетного детектива або любовного роману, а чекаємо солженицынского поглибленого й пильного аналізу, куди неразъемно вплавлено роздум, що, безсумнівно, важливіше прямої відповіді на кожній питання

Мою увагу залучив «двухчастный» розповідь Солженицына «На зламах», надрукований у журналі «Новий мир» в 1996 році. У ньому автор зумів дати відповідь на питання читачів про зміст буття, вторгшись у нервовий епіцентр дійсності, реально оцінивши происходящее.

Солженицын називає розповідь «На зламах», що значить у момент самих крутих соціально — історичних зрушень, у самі критичні мінути особистого й суспільного існування. Так, зненацька, одним з героїв розповіді стає талановитий діяч вітчизняного ВПК, промисловий заправила, що зумів устояти не тільки в часи колишні, але й у часи нові не дати загинути своєму дітищу — заводу

Інший герой, більше молодої, що досяг висот фінансового Олімпу. Він глава великого провінційного банку, що хочуть повалити конкуренти, використовуючи всі можливі засоби, аж до замаху на життя Олексія. У минулому цей різнобічно обдарований Толковянов «вздорил» з державою, а тепер змушений іти просити в нього захисту. Чи знайде?

Обоє персонажа для Солженицына — втілення національної талановитості й завзятості, непоказної любові до країни, що вони могли б і покинути, тому що ніде не пропали б, так тільки не лежить серце до «закордону». Хочеться, щоб тут було гарно, та й честолюбства досить, щоб не миритися із приниженням втечі. Обоє не бажають уступати навіть у самих важких умовах, у яких змушені — у силу споконвічної російської плутанини — самореалізовуватися. Тому й тримаються друг за друга

Схоже, на них і уповає Солженицын, на цю еліту, плоть від плоті народної. І що характерно, на минуле свого «вэпэкашника» він закриває очі: адже не упустив національної гордості, не поступився нікому першості

Але й новоспеченого банкіра він не обвинувачує в тім, що гроші в банку народні, що багатіє той, коли населення убожіє. Солженицын розуміє одне: як би не було, а без талантів такого роду, без їх хазяйської разворотливости не обійтися. Його надія — у тім, що все нормалізується, знайде цивілізовані форми, і знайде їх саме працями й зусиллями таких от молодих і літніх старателів, для яких почуття волі нерозривно пов’язане з почуттям самоповаги й бажанням самореалізуватися в рідній країні. Чи буде Росія будинком для живучих у ній? У цьому, як мені здається, нерв роздумів всіх сучасних письменників

Надії на відновлення й відновлення Росії звучать і в інших — наприклад, В. Астафьева, В. Распутіна. Але безумовно, «На зламах» коштує особняком, вирішуючи цю проблему в іншому ключі

Мова Солженицына робить розповідь сучасним і легенею для сприйняття. Автор у доступній формі виражає дуже непросту ідею відродження країни, поваги до людської особистості. На мій погляд, більша заслуга письменника в тім, що у своєму добутку він показує не просто складність, але неоднозначність процесів, що відбуваються, хворобливість їхніх взаємозв’язків і неможливість їхнього дозволу по методу гордиева вузла

Схожі публікації