Повість М. А. Булгакова «Собаче серце» була написана автором в 1925 році — в епоху Нэпа, і це не могло не відбитися в подіях повести. Закінчився час революційних романтиків, наступив час бюрократів, розшарування суспільства, час, коли люди в шкіряних куртках забрали величезну владу, наганяючи жах на обивателів. Революційна епоха показана очами героїв, що мають різні переконання. З погляду Пилипа Пилиповича Преображенський, професори медицини, — це, скоріше, фарс, чим трагедія. Професор не розділяє революційних переконань, він просто з погляду здорового глузду «не любить пролетаріату». За що? За те, що йому заважають працювати, за те, що з 1903 по 1917 рік не було ні одного випадку, щоб пропала хоча б одна пара калош із незамкненого парадного, але «у березні 17 — го одного чудового дня пропали всі калоші, 3 ціпка, пальто й самовар у швейцара». Професорові претит хамство так званого пролетаріату, його небажання працювати, відсутність у нього елементарних основ культури й правил поведінки. У цьому він бачить причину розрухи: «Неможливо в те саме час підмітати трамвайні шляхи й улаштовувати долі якихось іспанських обшарпанців!» Тому професор пророкує швидкий кінець калабуховскому будинку, у якому він проживає: незабаром лопне парове опалення, змерзнуть труби… Люди, які проводять у життя політикові Радянської держави, так не вважають. Вони осліплені великою соціальною ідеєю загальної рівності й справедливості: «Усе поділити!» Тому вони приходять до професора з рішенням про «ущільнення» його квартири — у Москві житлова криза, ніде жити людям. Вони збирають гроші на користь дітей Німеччини, щиро вірячи в необхідність такої допомоги. Очолює цих людей Швондер, людина, активно зайнятий суспільною діяльністю й, що бачить у всім контрреволюцію. Немудро, що, коли у квартирі професора з’явився Кульок, Швондер відразу бере його під свою опіку й захист, виховуючи в потрібній ідеології: допомагає вибрати йому ім’я, вирішує питання із пропискою, постачає книгами (переписка Энгельса з Каутским). Від Швондера Кульок засвоює вульгарно — соціологічний світогляд: «добродії все в Парижу», а він сам — Кульок — «трудовий елемент». Чому? «Так уже відомо — не непман». «Узятися» на військовий облік Швондер уважає для Шарикова необхідним: «А раптом війна з імперіалістичними хижаками?» Будь — яка думка, що йде врозріз із загальноприйнятим у газетах — «контрреволюція». Швондер пише викривальні статті в газетах, легко даючи оцінку й привласнюючи ярлики подіям і людям. Але Кульок, з його подачі, іде далі — він пише доноси, причому так само оцінюючи події. У доносі на професора Кульок обвинувачує його в тім, що він «вимовляє контрреволюційні мовлення», Энгельса наказав спалить у грубці, «як явного меншовик», а служницю Зину Кульок називає його «соціал — служницею». Такий вульгарно — соціологічний підхід до всього був характерний в 20 — е роки, коли класове походження переважало над особистими якостями людини. Клима Чугункина, так званого батька Шарикова, саме соціальне походження врятувало від каторги, але воно, як гірко жартує професор, не врятує їх з доктором Борменталем — невідповідне, соціально далеке

Ще одна риса, властива того часу, — посилення бюрократизму в установах, а також і можливість для начальства перевищувати свої службові повноваження. Разючий контраст положення бідної друкарки і її начальника, що зарвався, помітний навіть псові Кульці. До такого ж результату приходить Кульок, завідувач підвідділом очищення. Одягшись у шкіру від голови до ніг, обзавівшись револьвером, він шантажує друкарку скороченням штатів, якщо та відмовиться з ним жити. І після вторинної операції, що повернула Шарикова в колишній стан, до професора приходять «двоє в міліцейській формі», слідчий з портфелем, швейцар, Швондер — маса народу. Візит уночі з ордером на обшук і арешт залежно від результату — це передвістя прийдешніх подій, коли масові репресії й нічні арешти стануть звичайним явищем для Радянської держави, що й припускає у своїй повісті М. А. Булгаков

Схожі публікації