Розкрито значення біографічних досліджень і довідкових біографічних видань як важливої частини національної гуманітарної науки та культури, що безпосе­редньо пов’язана з ідейними засадами життя українського суспільства, глибин­ною системою його цінностей, духовними запитами громадянства, які на кож­ному етапі історичного розвитку визначають спрямування біографічних студій, інтереси науковців і читачів біографічної літератури, формування діапазону досліджуваних історичних постатей, визначення форм і методів накопичення матеріалів. Висвітлено тенденції розвитку сучасної вітчизняної біографіки у її зв’язках із проблемами суспільно-політичного вибору України, пошуку грома­дянського ідеалу, дилемою вибору між елітарно-олігархічною та демократичною моделями розвитку країни. Показано, що формування загальнонаціональних, регіональних, галузевих і проблемно-тематичних електронних біографічних науково-інформаційних ресурсів сприяє загальному піднесенню гуманітарної культури суспільства.

Стрімкий розвиток біографічних досліджень в Україні впро­довж років незалежності, зростання широкого громадського ін­тересу до них обумовлюють необхідність ґрунтовного аналізу глибинних причин, чинників і наслідків цього важливого яви­ща, здобутків і недоліків. Адже зрозуміло, що біографічне знан­ня є не лише галуззю гуманітарної науки, а й важливою части­ною національної культури, суспільно-політичного, інтелектуа­льного та духовного життя. Більше того, воно безпосередньо сто­сується світоглядних, ідеологічних засад суспільства, глибинної

Системи його цінностей. Є підстави стверджувати, що національ­на біографіка не лише працює на потреби науки, освіти, культу­ри, а й справляє доволі багатоплановий вплив на формування національної та громадянської свідомості співвітчизників, їхніх історичних уявлень і політичних уподобань, життєвих переко­нань і моральних цінностей, соціальної психології. Проте справді глибоких наукових досліджень у цій галузі бракує. Автор пер­ших ґрунтовних у роки незалежності України досліджень з істо­рії та теоретичних проблем біографіки, засновник Інституту біо­графічних досліджень В. С. Чишко встиг лише намітити загальні обриси проблеми, не вдаючись до її аналізу [1].

Упродовж останніх 10—15 років у літературній і суспільно-політичній публіцистиці чимало сказано про позитивне зна­чення біографічних публікацій, які за загальним визнанням сприяють відродженню національної пам’яті, поверненню сус­пільству забутих і замовчуваних імен співвітчизників, вихо­ванню патріотизму, любові до Батьківщини. Однак у науково­му плані питання про те, яку конкретно роль відіграє біографі­чна інформація в науці та в суспільстві, в чому полягають ме­ханізми її функціонування та впливу, які тенденції у цій цари­ні спостерігаються, в яких оптимальних формах і для чого вона повинна накопичуватися, для кого і як розповсюджуватися, хто є її споживачем – в соціальному, освітньому, віковому, професійному розрізах, які історичні постаті цікавлять спеціа­лістів і простих читачів, що вони шукають в їхніх біографіях і багато інших запитань залишаються на наш час все ще не тіль­ки не вирішеними, але й недостатньо заявленими.

Серед нерозроблених проблем на першочергову увагу за­слуговують також дослідження глибинних світоглядних та ідейних засад вітчизняної історичної біографіки та словнико­во-довідкової біографістики, які впродовж століть були під­ґрунтям формування вітчизняної біографічної традиції, її на­ціональної своєрідності та несхожості з біографічними тради­ціями інших народів, основою розробки теоретичних і методи­чних приписів біографічної науки, визначали і визначають спрямування її розвитку.

Спираючись на результати напрацювань, здійснюваних в Інституті біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського в межах вивчення теоретич­них і методичних засад української біографістики, робіт із фо­рмування національних біобібліографічних інформаційних

Ресурсів, спробуємо хоча б у загальних рисах окреслити деякі з поставлених питань1.

Немає сенсу заперечувати, що масиви зібраних і опубліко­ваних у найрізноманітніших формах історико-біографічних даних у всьому світі належать до числа найбільш важливих національних гуманітарних інформаційних ресурсів. Вони не лише репрезентують історію та культуру певних народів і дер­жав у іменах їхніх достойників, а й на загал формують своєрід­ний колективний портрет націй, великих соціальних груп, поколінь, відображаючи найістотніші риси та закономірності національного буття впродовж віків.

Значення біографічних інформаційних ресурсів для обґру­нтування та підтвердження національної ідентичності, тяглос-ті національної історії, органічного спадкового зв’язку сучас­ності з минулим, а отже, для утвердження патріотичної свідо­мості та громадянської солідарності, відчуття власної причет­ності людини-громадянина до історії та культури свого народу, важко переоцінити. У сучасному українському суспільстві за велінням часу на перше місце виходить вольова, самостійна, відповідальна за себе та за країну особистість. Співвідносячи себе з представниками попередніх поколінь, користуючись зразками їхнього життя, вона розбудовує систему духовно-культурних і суспільно-політичних координат своєї діяльнос­ті, власного життєвого шляху, здобуваючи у цьому духовну опору і тим самим діяльно утверджуючи себе [2]. Саме у цьому глибокому особистісному зацікавленні, на нашу думку, поля­гає визначальне соціально-психологічне підґрунтя нинішнього піднесення інтересу до творів біографічного жанру в Україні.

Схожі публікації