(1 варіант)

Кожний письменник у будь — якому своєму добутку торкається теми природи. Це може бути простий опис місця подій, що розвертаються, даного добутку або вираження почуттів героя, але завжди автор показує й свою позицію, своє відношення до природи. Звичайно тут бувають дві точки зору: деякі вважають, що людина — творець і він повинен скорити все живе, що живе на землі; інші, навпроти, доводять, що природа — це храм, кожна людина зобов’язана підкорятися її законам. Кожний письменник наполягає на своєму й найчастіше відмовляється зрозуміти й осмислити позицію, протилежну своєї. Астафьев у своєму добутку « Цар — Риба» намагається розібратися в цій проблемі й знайти відповідь на цей важливий для всіх питання: що є природа: храм або раба людини?

Головний Герой даного оповідання в розповідях Игнатьич — рибалка. Все своє життя він ловив рибу й уміє робити це як не можна краще. Жодна риба в жоднім місці ріки, навіть у сам вилученому й ненаселеному, не зможе піти з його мереж. Він скорив ріку. Тут він цар, цар природи. І веде він себе як цар: він акуратний, всі свої справи доводить до кінця. Але як же він розпоряджається багатством, довіреним йому? Игнатьич ловить рибу. Але для чого вона йому в таких більших кількостях? Його родина досить забезпечена, щоб прожити й прокормитися й без цієї «наживи». Пійману рибу він не продає. cheap albion gold А щоб займатися ловом, йому доводиться ховатися від рибнагляду, адже це заняття вважається браконьєрством. Що ж рухає їм? І тут ми бачимо нашого царя природи з іншої сторони. Всіма його вчинками керує жадібність. Крім нього, у селищі багато гарних рибалок, і між ними йде неоголошене змагання. Якщо твої мережі принесуть більше риби, то ти кращий. І через це егоїстичне бажання люди винищують рибу, а виходить, поступово гублять природу, розтрачують єдине коштовне, що є на землі. Але навіщо природі такий цар, що не цінує те багатство, яким володіє? Невже вона скориться й не скине його? Тоді з’являється цар — риба, цариця рік, послана для боротьби із царем природи

Кожний рибалка мріє піймати цар — рибу, адже вона — це знак понад. Повір’я говорить: якщо піймаєш цар — рибу, відпусти її й нікому не розповідай про неї. Ця риба символізує особливість людини, що поймали її, його перевага над іншими. buy albion silver Що ж відбувається з Игнатьичем при зустрічі — із цією посланницею природи? У ньому протиборствують два почуття: з одного боку, прагнення витягтися цар — рибу, щоб потім все селище довідалося про його майстерність, з іншого боку, марновірний страх і бажання відпустити рибу, щоб позбутися від цього непосильного для нього вантажу. Але все — таки перше почуття перемагає: жадібність бере гору над совістю. cheap albion silver Игнатьич приймає рішення будь — що — будь витягтися цю рибу й прослыть кращим рибалкою у всій окрузі. Він смутно розуміє, що одному йому не впоратися, але він придушує в собі думки про те, що можна було б покликати на допомогу брата, адже тоді прийде розділити з ним і видобуток, і славу. І жадібність губить його. Игнатьич виявляється у воді один на один з «рибиною». Поранені, цар природи й цариця рік зустрічаються в рівному бої зі стихією. Тепер цар природи вже не управляє ситуацією, природа скоряє його, і поступово він упокорюється. Удвох з рибою, пригорнувшись друг до друга й заспокоюючись від цього дотику, вони чекають своєї смерті. І Игнатьич просить: «Господи, відпусти цю рибу!» Сам він цього зробити вже не в силах. albion silver Їхньої долі тепер у руках у природи. Так, виходить, не людина сотворяет природу, а природа панує над людиною. Але природа не так нещадна, вона дає шанс людині виправитися, вона чекає покаяння. Игнатьич — розумна людина, вона розуміє свою провину й щиро кається у вчиненому, але не тільки в цьому: він згадує всі свої минулі вчинки, аналізує прожите життя. Ця подія змушує його згадати всі давні гріхи й провини й подумати про те, як він буде жити далі, якщо виживе тут.

Може здатися, що Астафьев своїми міркуваннями тільки ще більше заплутав читача, а не вибудував його думки, але все — таки він дає відповідь на непросте питання: природа — це храм, де людина не може господарювати за своїм розсудом, але все — таки він повинен допомогти цьому храму збагатитися, адже людина — частина природи, і він покликаний оберігати цей єдиний будинок для всього живого

Астафьев піднімає й іншу, не менш важливу, проблему: проблему відносин у родині. cheap albion gold Завжди головним у родині був чоловік. Але яке ж місце займає жінка? Родина — це єдине ціле. albion silver Якщо чоловік — голова родини, то дружина, охоронниця домівки, повинна бути її серцем. buy albion silver Але якось дивно ставиться голова до свого серця: без любові й розуміння, лише з погрозою. buy albion gold Жінки в родинах живуть у постійному страху. Вони намагаються у всім догодити своїм чоловікам і бояться, що могли щось зробити не так. Nike Free 4.0 cheap albion gold Вітається тільки покірність дружини, сліпе поклоніння й підпорядкування чоловікові. buy albion gold Страх внушается жінкам з дитинства, тому побороти його нелегко, тільки яка — небудь надзвичайна подія може допомогти їм у цьому. Так, тільки смерть дочки змусила дружину Командора перебороти почуття страху перед чоловіком і відкрито виступити проти нього. А які ж відносини між братами? І тут царює жадібність. Игнатьич і Командор ворогують: Командор знає, що Игнатьич — кращий рибалка, і заздрить йому, а Игнатьич не любить брата, тому що Командор не такий, як він. Виходить, головне почуття, що переважає у всіх відносинах між людьми в селищі, — це жадібність

Добуток « Цар — Риба» написане як оповідання в розповідях. Книга складається з безлічі новел, нарисів, розповідей. Одні розповіді написані в художньому стилі, інші в публіцистичному. Ця розмаїтість дозволяє набагато точніше оцінити ситуацію й події, що розвертаються, подивитися на проблеми з різних сторін і знайти єдино правильне їхнє рішення. Також воно дозволяє охопити велику кількість проблем. Різні стилі роблять події, що відбуваються в оповіданні, більше реалістичними

Ця книга дала мені багато гарних уроків і рад. Тепер, перш ніж щось зробити, я замислююся, а чи не нашкодить це кому — небудь, чи не заподіє шкоди природі. Я початку аналізувати свої вчинки. І якщо я знаходжу, що зробила коли — небудь помилку або яку — небудь провину, то я намагаюся це виправити. У цьому добутку Астафьев як би запитує тебе: а чи правильно ти використовуєш те, що тобі дане, чи не розтрачуєш ти впустую дане нам багатство — природу? Істина, написана тут, осветляет пам’ять і думки й змушує подивитися на мир іншими очами

(2 варіант)

Віктор Астафьев є одним з талановитих письменників наших днів. Народився він в 1924 році, дитинство і юність пройшли в Сибіру. Все життя й творчість пов’язані з рідному й близьким його серцю краєм; письменник завжди вертається в рідні місця, куди б не кидали його життя

Передвоєнне дитинство були важким, сирітським; найясніші спогади — привільне життя в селі, бабуся Катерина, що навчила любити людей і природу, жити за законами добра й справедливості. albion gold З Великої Вітчизняної війни повернувся з декількома пораненнями й багатьма ідеями, які лягли в основу його майбутніх добутків. Астафьева я знаю по розповідях «Перевал», «Крадіжка», роману «Сумний детектив». buy albion gold Але найбільше враження залишила книга « Цар — Риба», що і присвячена моя робота

« Цар — Риба» — оповідання розповідей, раніше почутих автором від самих героїв. Черемісін повідав про історію приїжджих браконьєрів, Микола — про славного собаку Боей, але найбільше автор посилається на Якима. Однак безпосередньо від імені цих героїв оповідання не ведеться. Письменник художньо переплавляє їхні розповіді; переважає його оцінка героїв, відбір фактів. Саме фігура автора — оповідача поєднує окремого глави цього добутку, надаючи їм художню цілісність. Все багатоголосся проблем фокусируется на цьому образі, риси його ясно проглядаються в главах « Цар — Риба», «Юшка на Боганиде», «Сон про білі гори», де він зовні не є присутнім. albion silver Злиття епічних і ліричних початків надає жанру книги своєрідність і дозволяє визначити її вид як лисичанську повість врассказах.

Астафьев не ідеалізує природу і її закони, а художньо досліджує їхній суперечливий зміст. Природа не тільки лікує душу людини (глава «Крапля»), але може бути сліпа й жорстока, як ми бачимо це, наприклад, у главі «Поминки». Розум і духовний досвід дозволяють людині встановити гармонійні взаємини між ним і природою, активно використовуючи й поповнюючи її багатства. Nike Air Max 2017 Heren Гармонія взаємин людини й природи, що припускає й боротьбу, виключає знищення. У людській душі закладене почуття дбайливого відношення до всього живого на землі, до краси лісів, рік, морів. cheap albion gold Безглузде знищення природи разрушающе позначається на самій людині. Природні й соціальні закони не дають йому права переступити ту «рису, за якої кінчається людина, і з далеким, наповненим печерним жахом часів виставляє й дивиться, не моргаючи, низькочолий, ікластий мурло первісного дикуна».

При всій розмаїтості доль, історії життів героїв умовно можна розділити на дві групи, виходячи з оцінок і відношення до них автора — оповідача. Парамон Олсуфьев, бакенщик Павло Єгорович, Кольша, Касьянка, Киряга — Деревяга, Яким намальовані з особливою теплотою; оповідання про їх, як правило, пофарбовано емоційним тоном радості, із проявом людської роботи й поваги до живої душі цих героїв

Астафьев не приемлет користолюбства, що знищує душу, сліпій заздрості й жорстокості Зіновія Утробина, Командора, рибалки Гуркотало, що визначає й авторську оцінку цих героїв, що становлять другу групу персонажів. Чутливість і доброта роблять людину слабким, уважає Гога Герцев. buy albion gold Він спотворює духовні й соціальні зв’язки людей, знищує свою душу й морально калічить навколишніх

В « Цар — Рибі» життєвий матеріал різних післявоєнних десятиліть спресований, підкоряючись філософському змісту ідейного змісту. cheap albion gold Постійне порівняння минулі із сьогоденням, прагнення автора повніше втілити характер, учинки; духовні риси персонажів спричиняються тимчасові зрушення в « Цар — Рибі». Повість складається із двох частин. Особливе місце в ідейному змісті займає глава «Боей», що містить узагальнені художні висновки. У цій главі характеризується особистість автора — оповідача, даються відомості про його життя, намечаются сюжетні лінії

Розповіді першої частини повести мають загальну ідейну спрямованість, у них відкидається хижацтво, браконьєрське відношення до природи. Розвиток сюжетних ліній тісно пов’язане з образом оповідача. Важлива ідея укладена в сюжеті розповіді « Цар — Риба»; назва його винесена в заголовок книги. Великодосвідченому, розважливому Зіновію Утробину не під силу виявилася боротьба із царем — рибою. cheap albion gold «Люта, важко поранена, але неприборкана» іде цар — риба. Чарівної називає її автор наприкінці розповіді, заперечуючи жорстоке, споживче використання природних багатств. Природа теж не приемлет відносин, які нав’язують їй Утробины, Герцевы й інші

Зміст другої частини « Цар — Риби» більше зосереджено на моральних, духовних проблемах людського буття. На перший план виходить конфлікт між Якимом і Герцевым. Письменник створює докладний внутрішній портрет Якима. У главах «Вуха на Боганиде», «Поминки», «Сон про білі гори» немає образа оповідача, сюжетна лінія Акимов — Герцев тяжіє до саморозвитку. Висновки, які підтверджує розв’язка в главі «Сон про білі гори», заглиблюються й пояснюються в заключній главі «Немає мені відповіді!». albion gold Ця глава завершує ліричний добуток Астафьева, надає йому цілісність

В « Цар — Рибі» широкий діапазон художніх прийомів, використаних автором. Взяти, приміром, своєрідність інтонаційних переходів, прийоми сатири, гумору, іронії, що підтверджують авторське відношення до героїв і явищ. Різноманітні засоби використовує автор при створенні образа Якима: інтонація щирого подиву його душі, що вміє почувати й відгукуватися на гарне в природі й людині (глава «Туруханская лілія»); від іронічного невдоволення поступливістю там, де не випливало, до романтичних прийомів у главі «Сон про білі гори», що затверджують значимість такої людини в миру людському

Змінюється Сибір і її люди, і автор прагне осягти ці процеси. albion gold Заключні рядки « Цар — Риби» найбільше ємко характеризують образ письменника, мудрого сучасника, для якого творчість — це вічне прагнення до істини, твердження добра й краси в кипучому битті життя на землі

(3 варіант)

Цього року я познайомилася з дивною книгою — збірником новел Віктора Петровича Астафьева « Цар — Риба». Це оповідання про простори великої сибірської ріки, безкрайній тайзі, блакиті й широчіні піднебесся, «нескінченності світобудови й міцності життя», що «грає» у малій краплі й квітці, що зухвало вийшов назустріч холодним вітрам і чекає сонця

Розповідь про такі чудеса природи не може не захопити всякого, кому не далека краса рідного краю, хто відчуває себе частиною природи й цієї краси, здатний почувати радість і биття життя навіть у краплі й квітці. Не стала виключенням і я, можливо, тому, що природа краю, описуваного в книзі Астафьева, дуже близька мені, тому що там перебуває не тільки батьківщина письменника, але й моя, що залишилася в пам’яті найближчої й прекрасної

Збірник складається із дванадцяти новел, кожна з яких по — своєму відображає головну думку Астафьева: єдність людини й природи. В « Цар — Рибі» поставлена безліч важливих проблем: філософських, моральних, екологічних і соціальних. Так, наприклад, у новелі «Крапля» автором була порушена важлива філософська проблема, що Астафьев формулює в міркуваннях про краплю, що завмерла на «загостреному кінці довгастого вербового аркуша».

Крапля в автора оповідання — це окреме людське життя. І продовження існування кожної краплі полягає в злитті її з іншими, в утворенні потоку — ріки життя. Надзвичайно важливі тут і міркування оповідача про дітей, у яких тривають наші короткі радості й доброчинні суми, наше життя

Астафьев затверджує, що життя людини не припиняється, не зникає, а триває в наших дітях і справах. nike air max 1 ultra moire donna Смерті ні, і у світі ніщо не проходить безвісти — от основна думка, виражена письменником в «Краплі».

У книзі « Цар — Риба» є новела з такою же назвою. Видимо, автор надає їй особливе значення, тому мені хотілося б докладніше зупинитися саме на ній.

  • Minnesota Timberwolves
  • Игнатьич — головний герой новели. Цієї людини поважають односільчани за те, що він завжди радий допомогти радою й справою, за вправність у лові риби, за розум і тямущість. Це сама заможна людина в селі, все робить «добре» і розумно. Нерідко він допомагає людям, але в його вчинках немає щирості. New Balance Tienda Не складаються в героя новели добрі відносини й зі своїм братом

    У селі Игнатьич відомий як самий щасливий і вмілий рибалка. Відчувається, що він у надлишку має рибацьке чуття, досвідом предків і власним, знайденим за довгі роки. Свої навички Игнатьич часто використовує на шкоду природі й людям, тому що займається браконьєрством

    Винищуючи рибу без ліку, наносячи природним багатствам ріки непоправна втрата, головний герой новели усвідомить незаконність і неблаговидность своїх учинків, боїться «сорому», що може його осягнути, якщо браконьєра в темряві підкараулить човен рибнагляду. Змушувала ж Игнатьича ловити риби більше, ніж йому було потрібно, жадібність, спрага наживи кожної ціною

    Це й зіграло для нього фатальну роль при зустрічі із царем — рибою. Астафьев дуже яскраво описує її: риба походила на «доісторичного ящера», «вічка без вік, без вій, голі, що дивляться зі зміїною холодністю, чогось таїли в собі». Игнатьича вражають розміри осетра, що виріс на одних «комашках» і «вьюнцах», він з подивом називає його «загадкою природи».

    Із самого початку, з того моменту, як побачив Игнатьич цар — рибу, щось «лиховісне» здалося йому в ній, і пізніше герой новели зрозумів, що «одному не подолати з отаким чудовиськом». Бажання покликати на підмогу брата з механіком витиснула всепоглинаюча жадібність: «Ділити осетра?.. buy albion gold В осетру ікри цебра два, якщо не більше. Ікру теж на трьох?!»

    Игнатьич у цю мінуту навіть сам засоромився своїх почуттів. Але через якийсь час «жадібність він почел азартом», а бажання піймати осетра виявилося сильніше голосу розуму

    Крім спраги наживи, була ще одна причина, що змусила Игнатьича помірятися силами з таємничою істотою. Це молодецтво рибацька. « А — А, була не була! — подумав головний герой новели. — Цар — Риба попадається раз у житті, та й то не «усякому Якову».

    Відкинувши сумніву, «удало, із усього маху Игнатьич жахнув обухом сокири в чоло цар — рибу…».

  • NIKE AIR MORE UPTEMPO
  • Образ сокири в цьому епізоді викликає асоціацію з Раскольниковым. Але герой Достоєвського підняв його на людину, а Игнатьич замахнувся на саму матір — природу

    Герой новели думає, що йому все дозволено. Але Астафьев уважає, що ця вседозволеність не може бути нічиїм правом. Із завмиранням серця стежиш за двобоєм Игнатьича з таємничою рибою. Незабаром невдачливий рибалка виявився у воді, обплутаний своїми ж удами з гачками, впившимися в тіла Игнатьича й риби. «Ріки цар і вся природа цар — на одній пастці», — пише автор

    Тоді й зрозумів рибалка, що величезний осетер «не по руці йому». Так він і знав це із самого початку їхньої боротьби, але «через отакий гади забувся в людині людин».

  • NIKE ROSHE ONE
  • Игнатьич і цар — риба «пов’язалися однієї часток». cheap albion silver Їх обох чекає смерть

    Жагуче бажання жити змушує людини рватися з гачків, у розпачі він навіть заговорює з осетром. «Ну що тобі!.. Я брата чекаю, а ти кого?» — молить Игнатьич. Спрага життя штовхає героя й на те, щоб перебороти власну гординю. Він кричить: « І — І — Ик!..» Игнатьич почуває, що гине

    Риба «щільно й дбайливо жалася до нього товстим і ніжним черевом». Герой новели випробував марновірний жах від цієї майже жіночої пестливості холодної риби. Він зрозумів: осетер тиснеться до нього тому, що їх обох чекає смерть

    У цей момент людин починає згадувати своє дитинство, юність, зрілість. Calvin Ridley Jerseys Крім приємних спогадів, приходять думки про те, що його невдачі в житті були пов’язані із браконьєрством. Игнатьич починає розуміти, що звірячий лов риби завжди буде лежати на його совісті важким вантажем

    Згадався героєві новели й старий дід, що наставляв молодих рибалок: «А ежли у вас, робяты, за душею што є, тяжкий гріх, сором який, варначество — не в’яжіться із царьго — рибою, попадуться коди — отпушшайте відразу».

    Слова діда й змушують астафьевского героя задуматися над своїм минулим. Який же гріх зробив Игнатьич? Виявилося, що тяжка провина лежить на совісті рибалки. cheap albion silver Поглумившись над почуттям нареченої, він зробив провину, що не має виправдання. Игнатьич зрозумів, що цей випадок із цар — рибою — покарання за нього дурні вчинки

    У цьому й проявляється головна думка новели й всієї книги: людини очікує розплата не тільки за варварське відношення до природи, але й за жорстокість до людей. Винищуючи у своїй душі те, що природа закладає споконвічно (доброту, порядність, милосердя, чесність, любов), Игнатьич стає браконьєром не тільки стосовно природи, але й д самому себе

    Людина — це невід’ємна частина природи. buy albion gold Він повинен жити з нею в згоді, інакше вона буде мстити за своє приниження, «скорення». Це затверджує Астафьев у своїй книзі

    Звертаючись до Бога, Игнатьич просить: «Господи! Так розведи ти нас! Відпусти цю тварину на волю! Не по руці вона мені!» Він просить прощення в дівчини, що колись скривдив: « Прос — Сти — Итееее… ее — еээээ… Аша — а — А, прости — і — і». Після цього цар — риба звільняється від гаків і спливає в рідну стихію, несучи в тілі «десятки смертельних уд».

    Игнатьичу відразу легшає: тілу — тому що риба не висіла на ньому мертвим капіталом, душі — тому що природа простила його, дала ще один шанс на спокуту всіх гріхів і початок нового життя. Книга В. П. buy albion silver Астафьева мені сподобалася тим, що автор піднімає у своєму добутку не тільки екологічні, але й моральні проблеми. « Цар — Риба» виховує почуття відповідальності й змушує задуматися кожного над словами автора про те, що за дурні вчинки людини обов’язково чекає відплата

    Читається цей збірник новел з більшим інтересом, учить любити природу, виховувати добре відношення до людини. Своєрідно мову добутку. Письменник охоче використовує ті слова, які вживають люди, що живуть у його рідних місцях.

    Схожі публікації