Адріан Кащенко створив цілу серію історичних творів про національних героїв українського народу, славних лицарів запорозького козацтва. Оповідання «Над Кодацьким порогом» зображує саме одного з таких степових лицарів, славного козака Івана Сулиму, гетьмана нереєстрового Запорозького війська.

З оповідання дізнаємося, що Іван Сулима був людиною чесною, прямою, він дбав про інтереси поневоленого народу України, намагався здобути йому свободу й відібрані гнобителями права.

На жаль, не всі поділяли погляди гетьмана. І серед козаків знайшлися зрадники, а саме серед реєстрової козацької старшини. Повіривши гетьману польського війська, який обіцяв за вірну службу королю певні права, а також боячись за свої хати та ґрунти, старшина погоджується піти на обман і зраду.

Удавши, ніби вона перейшла на бік запорожців, козацька старшина весь день «пили та їла разом з Сулимою», а вночі, коли той вже спав, зрадники зв’язали йому руки, заткнули рота й одвезли до Конецпольського. А польський гетьман, у свою чергу, не дотримав слова, якого дав старшині щодо повної безпеки Івана Сулими: Конецпольський урочисто дав присягу, «що й волос не спаде з голови Сулими…». Як тільки запорозький гетьман опинився у Варшавській в’язниці, польське панство почало вимагати від короля смерті славного воїна. Івана Сулиму було страчено у Старому Місті Варшави на майдані.

Проблема зради, яку піднімає автор у творі, на мою думку, не є випадковою. Тим більше, що це історичний факт, який мав місце в минулому. Кожний народ має своїх героїв, але, на жаль, кожний народ має і своїх зрадників. І про це теж треба пам’ятати.

Схожі публікації