Проблема морального вибору людини завжди була особливо значимої в Російській літературі. Саме в складних ситуаціях, роблячи той або інший моральний вибір, людина по — справжньому розкриває свої справжні моральні якості, показуючи, наскільки гідний він звання Людини

Розповідь М. А. Шолохова «Доля людини» був написаний в 1956 році — на початку «відлиги», складного, перехідного історичного періоду. Він присвячений недавнім подіям Великої Вітчизняної війни й післявоєнного років і являє собою оповідання простої людини, шофери Андрія Соколова про своє життя. У цій нехитрій розповіді — типова історія тисяч людей: замолоду наймитував, воював у Цивільну, працював на заводі, обзавівся родиною, побудували домишко. Війна перекреслила всі його мирне щастя: загинула родина, убили старшого сина — офіцера. Все це звичайно для того часу, як звичайно й те, що, подібно тисячам інших людей, для Андрія Соколова в цій ситуації був єдино можливий моральний вибір: мужньо захищати свою Батьківщину. «На те ти й чоловік, на те ти й солдат, щоб усе витерпіти, усе знести, якщо до цього нестаток покликав», — говорить він своєму співрозмовникові. Коли треба підвезти снаряди артилеристам і командир запитує Соколова, чи проскочить він, для Андрія не може бути навіть сумніву в цьому: «Я повинен проскочити, і баста!» Він не звик думати про себе, він насамперед думає про товаришів, що гинуть. Але контузія й полон ставлять його в зовсім нові, незвичні для нього умови. Він готовий до смерті, і для нього важливіше не упустити свого достоїнства, залишитися людиною, вірною моральному закону власної совісті. Йому нелегко вирішити вбити зрадника, готового видати свого командира. Але жити за принципом «своя сорочка до тіла ближче» він не може, і для порятунку худенького парубійка — командира Соколів своїми руками задушив зрадника. Він переживає цю подію: «Перший раз у житті вбив, і те свого… Так який же він свій? Він же гірше чужого, зрадник». Ситуація морального вибору дозволяється героєм за законами соціалістичного реалізму: загибеллю зрадника запобігти загибелі багатьох чесних людей

Головний моральний вибір героя в умовах полону був той же: не піти на змову з ворогами, не зрадити своїх товаришів за шматок хліба, мужньо винести катування й приниження. Хтось менш стійкий духом доніс на Андрія за необережно сказану фразу, і, викликаний до коменданта табору, Соколов готується безстрашно прийняти смерть, «щоб вороги не побачили в останню мою мінуту, що мені з життям розставатися все — таки важко…». Відмовляючись пити «за перемогу німецької зброї», Андрій Соколов погоджується випити «за свою погибель і рятування від борошн», гордо відмовляючись від закуски. Йому важливо було показати, «що хоча я и с голоду пропадаю, але давитися ихней подачкою не збираюся, що в мене є своє, російське достоїнство й гордість і що в худобину вони мене не перетворили, як не намагалися». І його достоїнство оцінив навіть ворог, що відпустив Соколова з миром у барак і подарувавши йому хліба й сала. Поділити «харчі» на всіх — це теж моральний вибір героя, що залишається вірним своїм поняттям про честь, справедливість, колективізм

Андрію Соколову ще багато чого доводиться винести — втеча з полону, звістка про загибель родини, смерть сина — «точно дев’ятого травня, ранком, у День Перемоги». Такі удари долі можуть зломити будь — якої людини, не менш стійкого, чим Андрій Соколов. Демобілізувавшись, він працює шофером, випиваючи після рейса «сто грам з устатка». Але не співається, не нарікає на свою долю — герой знаходить у собі сили підібрати хлопчика — сироту й усиновити його. Це теж моральний вибір Андрія Соколова — знайти в собі щиросердечну щедрість і взяти на себе відповідальність за маленького чоловічка, знедоленого війною. І автор вірить, що, людина твердої волі, з добрим і мужнім серцем, Андрій Соколов зуміє виростити людину з такими ж моральними критеріями, як і в нього, людини, «який, повзрослев, зможе все витерпіти, усе перебороти на своєму шляху, якщо до цього покличе його Батьківщина».

Схожі публікації