У своїй статті И. А. Ільїн, міркуючи про багатство, красу, яскравість Російської мови, ставить проблему дбайливого відношення до нього. Автор говорить: «Горі нам, що не вміли берегти нашу мову й дбайливо ростити його».

Безсумнівно, вічне питання, піднятий И. А. Ільїним, має величезне соціальне значення. «Ставитеся до рідної мови дбайливо й любовно. Думайте про нього, вивчайте його, любите його, і вам відкриється мир безмежних радостей», — писав Д. С. Лихачов. Як часто ми ставимося до таких закликів зі спокійним нехтуванням, не замислюючись про те, який строгий і точний зміст вони несуть. Але ж саме за допомогою рідної мови ми пізнаємо мир, прилучаємося до того величезного досвіду, що нагромадило людство, пізнаємо ту самобутність національного характеру, ту щиросердечну й духовну висоту, що російський народ досяг тільки завдяки своїй мові

И. А. Ільїн уважає, що в кожному слові російської мови, у його звучанні, відкритій простоті, скромності, цнотливості, гнучкості й у той же час підступності, ритмічності схована велика влада, могутність, таємний зміст. У словах живе минуле й сьогодення народу, його традиційний і сучасний побут. Вони відбивають історичний етап розвитку мистецтва, словесності… Слова — це пам’ятник культури й пам’ятник культурі. Тому для автора російська мова — чудовий дарунок, якім треба любити й берегтися

Я згодна з думкою И. А. Ільїна. Адже в російській мові злилися воєдино сутність і співаюча душа нашого народу, вона уособлення самої Росії

На жаль, відношення до російської мови в наші дні міняється. У газеті «Аргументи й факти» була опублікована стаття професора МГУ А. Е. Петрова, у якій сказане, що російський мова, мова Пушкіна, Лермонтова, Толстого, багато в чому втрачений. Нашим сучасникам у значній своїй частині стала ближче англійська мова. Їм простіше написати щось по — англійському, адже по — російському вони набагато гірше формулюють думки. Мода на мову Пушкіна пройшла…

Я не згодна із цією точкою зору. Згадую, як затворів сам літературний геній. Рядок будь — якого його добутку є незаперечний доказ великої сили російської мови. Пушкіна, дивний майстер слова, напоїв наше життя світла, несуча радість живлющою творчістю. Мова Пушкіна — мова невловимих прозрачностей і вічних дієслів

Безсумнівно, духовне багатство Росії буде жити доти, поки живо могутню російську мову. Не любити й не берегти його — виходить, не любити нашу Батьківщину

Схожі публікації