Що таке — правда? М. Горький

…Я боюся, що один раз знову повториться сумна історія: закостенівши в неправді, женучи й нехтуючи істину, ми вийдемо на вулиці міст із плакатами: «Правда — бог вільної людини!». И ще раз (уже в який?!) великі слова стануть символом нашої незначності. Тому що сказано: «Не буває пророк без честі, хіба тільки в батьківщині своєму…». Я цього дуже боюся

А поки ми запекло сперечаємося про правду, може бути, їсти зміст перечитати давно прочитане в школі? Заглянути — уже без «допомоги» критики — у старі книги й побачити там нове, невідоме?

Отже…

Багато років сперечаються між собою на сцені й на сторінках підручника літератури про правду два горьковских герої — Лука й Сатин. І, зрозуміло, перемагає останній. Але, може

Бути, він не зовсім прав? Ми волаємо до милосердя, ми вчимося жити в непростому світі — інакше ми загинемо. І варто подумати: хто сьогодні нам ближче — нещадний Сатин або Лука?

«Неправда — релігія рабів і хазяїв…» А чи була неправда? Був Лука, що принесла розрада страждаючої, хворий жінці. Ну хто б з нас на місці Ганни захотів почути: «Умирай скоріше!»? Хто не чекає жалі, милосердя? Адже в Ганни був не просто фізичний біль, а надламана, змучена душа. І в останні мінути життя вона знайшла жаль, розраду. Їх дав Лука

Втішлива неправда… Як за соломинку хапається за неї Актор… Людина жива, поки є надія. І Актор сподівається. Усе буде добре, він вилікується, повернеться на сцену. Почнеться нове життя, воно, по суті, уже починається… Але з’являється Сатин с. холодними, протверезними словами, що явно сміється над Актором. Страшний підсумок — ще їдкий загублене життя. Від чого загинув Актор? Від правди Сатину або від неправди Лука? І знову — а чи була неправда? Була розрада, співчуття, участь, була надія. А неправда?.. Що зволіє кожний з нас: нехай ілюзорну, але надію, або страшну, безвихідну, але правду?

«Вчасно людини пошкодувати… добре буваєте». Вчасно! Поки він не опустився в безодню невідання й розпачу. Це — не відхід від життя, це її порятунок. Чому Кліщ відкидає правду? Чому проклинає її? Чи не тому, що правда в тім, що він — на самому «дні» життя, і виходу звідси не буде? Адже людині завжди властиво прагнути клучшему.

Чому, коли Попіл наполегливо жадає від Луки правди, той відповідає: «Вона, правда — те, може, обух для тебе»? Правда — грізна зброя, з нею треба звертатися обережно, вона може ранити й убити, вона може скалічити життя. Це зрозумів Лука, це він намагається донести до нас

А Сатин? Хіба він не розуміє цього? Розуміє. Але… Він незалежний, він гордий і в гордині своєї багато чого не бачить. Він не знає й не хоче знати розради. Він називає неправдою мудрість старого Луки. Сатин — максималіст. Однак і він буде бідувати вутешении.

Лука й Сатин не можуть існувати друг без друга. Вони — частини єдиного цілого. І обоє вони праві, і обоє вони говорять правду, Ми часто більше маємо потребу в розраді, чим у жорстокій правді. Але без права говорити правду людин не може бути по — справжньому вільний. «Людина — от правда!». И тільки йому подвластен будь — який вибір. «Він за все платить сам…», Людині потрібна надія, не неправда заради неправди, не правда заради правди, а надія, И тільки опираючись на це, людина може вирішити, що йому вибирати

Схожі публікації