ВОНА Критикуетнет, позитивно, мистецтво подрібнювало,Не смійте сперечатися, граф, уперта людина!По пунктах розберемо, і із самого початку;Почнемо з поезії: вона повна калік.Хоча б Фофанів: пияк і бурлака,А критика дала йому поета роль…Поет! Гарний поет… ходяча малага!..І в жилах у нього не кров, а алкоголь.Як ви сказали, граф? До пияцтва немає нам справи?І що критикувати ми можемо тільки працю?Так знайте ж, книг його я навіть не дивилася:Нецікаво мені!.. buy albion gold Тим більше, що тутнавряд чи ви знайшли занятные сюжети,Вишуканих людей звички, вдачі, смак,Блискучі бали, алмази, еполети,ПРО, я переконана, що пише він "en russe"Природно, що нам, вирощеним на Шекспірі,Аристократам думки, почуття й ідей,Нецікавий він, що бряжчить на лиреруками п’яними, безвладний раб страстей.Ах, так не сперечайтеся ви! Поезією кабацкойне захоплюся я, граф, ні, тисячу разів немає!Талановитим не може бути поэтс прізвищем — - — і pardon! — - — і такий… дурної.І як одягнений! Mon Dieu! Він прямо хуліган!..Учора ми з Полем їхали по парку,Плететься він назустріч — - — і брудний, п’яний;Кого ж оспіває такий мужлан?.. buy albion silver куховарку?!Смазные чоботи, обірваний кожух,Якась жахлива папаха…Сам говорить із собою… Погляд страшний, нахабний і тупий.Повірите? Я ледве не вмерла від страху.Не говорите мені: "Він п’є від невдач!"Мені, право, справи немає до щирої причини.І якщо плаче він, смішний мені цей плач: чиСентиментальничати створений мужичинабез положенья в суспільстві, без чина?!

В ИЮЛЕВ полях дозрів ячмінь.Він радує мене!Броджу я цілий деньпо хвилям ячменя.Сміється мені липень,Кивають мені поля.І хмара — - — і як тюль,И сонце палить, палячи.Блукаю цілий деньв сухих хвилях землі,Поки нічна теньне затьмарить стебла.Спущуся до ріки, взглянуна мулистий атлас;Взгрустнется чи, — - — і а ну,А ну сум від очей.Чи тепер тужити,Коли поспів ячмінь?Я всіх расцеловатьхотел би в цей день!Липень

НЕ ЗАЗДРИ ДРУГОВІ..,Не заздри другові, якщо друг богаче,Якщо він красивей, якщо він розумній.Нехай його статки, нехай його удачиу твоїх сандалій не зітруть ременів…Рухайся бодрее по своїй дорозі,Посміхайся ширше від його удач:Може бути, блаженство — - — і на твоєму порозі,А його, бути може, чекають нестаток і плач.Плач його слезою! Смійся гучним сміхом!Почувай повним серцем уздовж і поперек!Не перешкоджай другові радіти успіхом:Це — - — і преступленье! Це — - — і сверхпорок!1909

Прологвы йдете звичайною стежкою,Він — - — і до снігів недоступних вершин.Мирра Лохвицкаяпрах Мирри Лохвицкой осклепен,Хрест змінений на мавзолей, — - — іАле дотепер великолепенее экстазный станс алей.Навесні, коли, себе ламаючи,Співав хрипнуло Фофанів хворої,До нього прийшла принцеса травня,Його огорнувши завісою…На жаль! Безлюдно на опушкеолимпа грезовых лісів…Для нас Державіним став Пушкін, — Нам треба нових голосів!Тепер усюди дирижаблилетят, пропелером гарчачи,И асонанси, точно шаблі,Рубнули риму зопалу!Ми живі гострий і миттєвим, — - — іНаш розпещений каприз:Бути крижаним, але натхненним,И що ні слово — - — і те сюрприз.Не терпимо ми дешевих копій,Їх примелькавшихся тонів,И приголомшливих утопиймы чекаємо, як рожевих слонів…Душу витончено, черствіє,Гнила культура, як рокфор…Але вірю я: завіє віяло!Як струни, бризне сік амфор!Прийде Поет — - — і він близький! близький! — - — іВін запече, він воспарит.Всіх муз колишнього одалисокв своїх коханок перетворить.І, сп’янений своїм гаремом,Зійде з бездушного розуму…І люди кинуться до трирем,Русалки кинуться у вдома!Об століття безрозумної насолоди, Безлисто — Трепетної весни,Модернізованої Элладыи ветхої новизни!..Літо 1911

ЦЕ БУЛО В МОРЯ…Це було в моря, де ажурна піна,Де зустрічається рідко міський екіпаж…Королева грала — - — і у вежі замка — - — і Шопена,И, слухаючи Шопену, полюбив її паж.Було всі дуже просто, було всі дуже мило:Корольова просила перерізувати гранат,И дала половину, і пажа стомила,И пажа полюбила, вся в мотивах сонат.А потім віддавалася, віддавалася грозово,До сходу рабинею проспала пані…Це було в моря, де хвиля бірюзова,Де ажурна піна й соната пажа.Лютий 1910

ТАНЕЦЬ МАЯВ могилі морок, в объятьях рай,Любов — - — і земля насолода!..Ал. Adidas Yeezy 350 Heren cheap albion silver Б у д и щ е ввдалеке від фабрик, удалечині від станцій,Не в лісі дрімучому, але й не в селі — - — іСтара гребля, на греблі танці,У танцях селяни, всі весело.Купують хлопці в торговки дули,Гарбузове насіння, карі ріжки.Отут бесполья весілля, там когось здули,Шепоти так взвизги, пісні так смішки.Точно гул бджолиний — - — і гутор на галявинці:" чиЛюбиш, Акуля?.." — - — і "Диявол, не замуч!.."И під звуки шустрої, відважний тальянкипляшет на греблі сам царевич Травень.Розійшовся браво полум’яний красень, — - — іЗашуміли Липи, зацвів бузок!Вітерець цілує в губи всіх красунь,Травень пішов вприсядку в шапці набекрень.Але не бачать люди молодого Травня,Почуваючи душою близькість молодця,Весела село, смутно розуміючи,Що царевич кине в танці два кільця.Хто підніме кільця — - — і життя тому забава!Упоенье життям не для мідних чіл!Слава Томлю, слава! Слава Томлю, слава!Так панують над миром Сонце й Любов!1910

ВЕСНЯНА Яблоняакварельперу И. albion silver И. buy albion gold Ясинечего посвящаювесенней яблуні, у нетанучому снігу,Без здригання я бачити не можу:Горбатою дівчиною — - — і прекрасної, але німий — - — іТріпотить дерево, туманячи геній мій…Начебто в дзеркало, смотрясь у широке плесо,Воно намагається змахнути росинки слези жахається, і стогне, як гарба,Почувши відбиттю лиховісного горба.Коли на озеро злітає сон сталевий,Буваю з яблунею, як з дівчиною хворий,И, повний ніжності й ласкавої туги,Запашні целую пелюстки.Тоді довірливо, не стримуючи сліз,Вона стосується злегка моїх волось,Потім бере мене в гіллясте кільце, — - — іИ я цілу їй квітуча особа.1910

ВЕСНЯНИЙ Деньдорогому К. М. Фофановувесенний день гарячий і золот, Все місто сонцем осліплений!Я знову — - — і я; я знову молодий!Я знову весел і закоханий!Душу співає й рветься в поле,Я всіх чужих кличу на "ти"…Який простір! Яка воля!Які пісні й квіти!Квітень 1911Скоріше б — - — і в бричці по вибоях!Скоріше б — - — і в юні луги!Дивитися в особу рум’яним бабам,Як друга, цілувати ворога!Шумите, весняні діброви!Рости, трава! Цвіти, бузок!Винних немає: всі люди правыв такий благословенний день!Червень

ЛІСОВИЙ Набросоклеса соснові. buy albion gold Дорога палева.Сиджу я в ялиннику, багаття распаливая.Сиджу до вечора, дрова обтісуючи…Шарудить зелене листя березова…Бджола сердита над мурашниками,Над мухоморами й над репейникамижужжит і кружляється, злом знесилена..Дерева хвойні.

  • Stan Smith Adidas Uomo
  • Дорога глиняна.Червень

    НА РІЦІ Форелевойна ріці форелевої, у північній губернії,У човні сизим вечором, утік не розстрілюй:Милостиві осінні відблиски вечерниев північної губернії, на ріці форелевої.На ріці форелевої в трепетної осиновкехорошо мріється над крутими веслами.Вечереет, холодно. Dexter McCluster Titans Jerseys Мерзлякувато сплять малинівки. .Скакає човен слизька очеретами рослими.На отложье берега льон розцвів мімозами,А форелі шустрятся в річці грациозами.Серпень 1911

    БУРШТИНОВА Элегиядеревня, де нудьгував Євгеній, Була чарівний куточок.Л. Пушкинвы помнете чарівний куточок — - — іОсінній парк у кольорі бурштиново^ — червоному?І мармур урн, поставлених бокаломна перехресті палевих доріг?Ви помнете студене стеклозеленых струменів форелевої речонки?Ви помнете комічні опенкипод кедрами, що схилили чоло?Ви помнете над речкою шале,Як я назвав трикімнатну дачу,Де плакав я від щастя, і заплачуеще не раз про пещення й тепло?Ви помнете… Про так! забути нельзятого, що навіть нема чого й пам’ятати…Мені хочеться Вас мріями исполнитьи попроситися робко до Вас у друзі..1911

    Элегиявы мати дитини школярського років,И через рік чоловік буде генералом…Але отчого на личку втомленому — - — іГлухої туги незгладимий слід?Необхідний для серця перелом:Наздогнати… Повернути… Maglia Anthony Davis Сказати комусь слово..И моторошно Вам, що Всі вже в колишньому,А в майбутньому не видно й колишнього…1911

    ЛИСТІВКА ВАЛЕРІЮ Брюсовувы оселилися навесні в Нідерландах,Бадьоро й життєво пишете мені.Ви на оплесканных морем верандах,Я ж у колоссях при старому гумне.Милий! але Ви не помилилися, що волныи за моїм наростають вікном:Тільки не море — - — і те ветрятся хвилі,Хвилі зелені — - — і поле з вівсом.Вам — - — і про галявини — - — і на море Німецькому,Мені ж у полях — - — і про простір морському:У серце поета — - — і й мудрому, і дитячому — - — іНеумертвима туга про іншому…Серпень 1913

    Валентинавалентина, скільки щастя! Валентина, скільки жаху!Скільки чари! Валентина, отчого ж ти сумуєш?Це було на концерті в медичному інституті,Ти сиділа у вестибюлі за продажею афіш.Вискочивши з ландолета, дівчинами оточений,Я прагнув на естраду, але, мене зупинивши,Запропонувала мені програму, і, тобою заворожений,На мгновенье затримався, споглядаючи твій звій.Ти зайшла до мене в антракті (не клич його пробілом)З таємною трояндою, із червоною мрією, з бирюзовою грозойглаз захоплених і нахабних. Ти була в прост і білому,Говорила дуже швидко й здавалася бабкою.Цей день!.. З його — - — і початок. Телефони й листівки.До начинаньям поетеси я був дуже милосерд,И коли вже ти стала кандидаткою у фаворитки,Ти мене супроводжувала щодня на концерту потім… cheap albion silver Купе. Село. Багато снігу, лісу.Святки. Заморожені ночі й водохресний місяць.Будиночок. Ніжно й затишно. cheap albion silver Упоенье без оглядки.Валентина безрозсудна! Валентина закохана!Усе пройшло, як все проходить. І попрощалися ми ніяково:Я "ошуканець", ти сердита, тобто просто трафарет,Валентина, плутоглазка! дотепна чортиха!Ти чаруйную поему перетворила в жалюгідне марення!Березень 1914

    Родниквосемь років цю місцевість я знаю.Ішов, приходив, — - — і але всегдав цієї місцевості б’є крижана воданеисчерпываемая вода.Полноструйный джерело, повнозвучне,Моє рідне, моє природне джерело,Знову до тебе (ти не можеш знудити!)Неотбрасываема я припав.І світло мені ока оросилислезы гордого щастя, і явосклицаю: ти — - — і символ Росії,Изнедривающаяся струмінь!Липень 1914

    Увертюраананасы в шампанському! Ананаси в шампанському!Дивно смачно, іскристо й гостро!Весь я в чомусь норвезькому! Весь я в чомусь іспанському!Надихаюся порывно! І беруся за перо!Скрекіт аеропланів! Біжи автомобілів!Ветропросвист експресів! Крылолет буєрів!Хтось тут зацілований! Там когось побили!Ананаси в шампанському — - — і це пульс вечорів!У групі дівчин нервових, у гострому суспільстві дамскомя трагедію життя перетворю в грезофарс…Ананаси в шампанському! Ананаси в шампанському!З Москви — - — і в Нагасакі! З Нью — Йорка — - — і на Марса!Січень 191S

    РЕСКРИПТ Короляотныне плащ мий фіолетовий,Берета оксамит у сріблі:Я вибраний королем поэтовна заздрість нудотній мошкарі.Мене не люблять корифеї — - — іЇм незручний мій талант:Їм змінили лесофеии більше не плетуть гірлянд.Лише мені захват і поклоненьеи слави пряний фіміам,Моїм — - — і любов і песнопенья! — Недосяжним віршам.Я так великий і так уверенв собі, настільки переконаний,Що всіх прошу й кожної вереотдам шанобливий уклін.У душі — - — і рвучких приветовнеисчислимое число.Я вибраний королем поетів. albion silver cheap albion gold — - — іТак буде підданим світло!1918Кольє принцеси

    Увертюраколье принцеси — акорди ліри,Вінки сузір’їв і стрічки лье.А ми, естети, ми — ювеліри,Ми ювеліри таких кольє.Кольє принцеси — небес палаццо,Глузування, гіркота, любов, гріхи,Гримаса болю в очах паяца…Кольє принцеси — мої вірші.Кольє принцеси, кольє принцеси…Але хто принцеса, але хто ж та — Кому всі гімни, кому всі меси?Моя принцеса — Тріумф — Мрія!1910. Лютий.

    РЕКВІЄМ…."И буде дух мій над тобойвитать на крилах голубиних»…М. Лохвицкая.Помилуй, Господи, Всесвітлий Боже,Царицю мрій моїх, Твою рабові,И освяти її могили ложі,И упокій її в її труні…І піднеси її святу душу,Великий Господи, у пречистий Рай…А якщо я, Твій раб, любов порушу,Своєю немилістю мене карай.Даруй страждальниці — улюбленої, милої — Пізнати велич Твоїх щедрот…Господь, укрий її! Господь, помилуй!Почуй, про Господи, мій грішний рот…Почуй благання мою й, віру множав Твоє сяйво, внемли рабові:Помилуй, Господи, Всесильний Боже,Мою володарку, Твою рабу!1910. Березень.

    Стансыни доброго погляду, ні ніжного слова — Усього, що безцінно пустельним мріям…А серце… а серце все просить колишнього!А сонце… buy albion silver а сонце — надгробним хрестам!І все — неможливо! і все — неповоротно!Несбыточней колишнього немає нічого…І ти, вся свята колись, розпусна…Розпусна! — не треба особи твого!..Спуститеся, як флери, тумани забвенья,Урятуйте, укрийте уламки підків…Бувають і роки, коротше мгновенья,Але є й мгновенья, длиннее століть!1909. Серпень.Миза "Ивановка".

    ЛІЛІЇ ДУШИА. На — ої."Лілії, лілії чисті,Зірки саронских полів"…М. Лохвицкая.У светозарной душі білих лілій посеврасцветет для насолод урожаю,И болотний туман випарується, осівши,Тільки сонце дохне, урожаю.У светозарной душі — лілій білих посів,И така душу — усім чужа.Як розквіт золотавий! як розквіт її білий!Пам’ятаєш? — удень пелюстки перелилигаммой веселки дзвінкої, — але промінь ослабшав,И померкли мелодії лілій.А зарозвіваюся знову тихий дзвін білий,Серце златно промені розпекли.Без остраху сбирай білосніжний посів,Той сбирай, хто — виплодок пороку!Нехай тебе не страшать навколишній зев:Ці жнива не знають докору…Ти гордовито пожнеш искупленья посів,Але душі не зрозумієш — як пророка!..1909. buy albion gold Листопад. new balance 996 femme bleu gold

    МАРГАРИТКИО, подивися! як багато маргариток — И там, і отут…Вони цвітуть; їх багато; їхній надлишок;Вони цвітуть.Їхні пелюстки тригранні — як крила,Як білий шовк…Ви — літа міць, ви — радість изобилья,Ви світлий полк!Готов, земля, квітам з рос напій,Дай сік стеблу…ПРО, дівчини! про, зірки маргариток!Я вас люблю…1909. Липень. Mike Trout Jersey Миза "Ивановка""Загальний Щомісячник", э1 (Янв.) за 1910 р. cheap albion gold Сонце завжди натхненно!Сонце завжди гаряче!Друг мій! Зіллємося миттєво:Наше желанье — нічиє.Життя безнадійне й тлінна,Миттю тріпотить плече…Сонце — як ми натхненно!Сонце — як ми гаряче!1909. Квітень."Сибірські відгомони" (м. Томськ), е 2 за 1910 р. buy albion gold

    ВЕЛИКОДНІЙ Гимнхристос воскресе, Христос воскресе!Сон смерті — глуше, чим спить скеля…Співають Перемогу у вогні экспрессий,Співають Бессмертье дзвона.Світло цілуйте вуста один одному:Останній жебрак — сьогодні Крез…Дорогу серцю до святого Півдня! — Христос воскресе, Христос воскрес!1910. Лютий.

    Январьянварь, старий у державному сані,Сідає у вітрові сани, — И спрямовується олень,Воздушней вальсових касанийи упоительней, чим лінь.Його розбіг спрямований до нетрів,Де ріже він дорогу вепрам,Де глухо бродить пегий лось,Де бути поетові довелось…Чим вище батіг, тим біг проворней,Тим біг резвее; всі узорнейпушистых мережив срібло.А скільки вереску, скільки скрипу!Те дуб повалиться, то липа — Як оголене ребро.Він любить, цей цар — гулякас душею гордовитого поляка,Розгульно дику їзду…Нехай душу гріх тягне до продажу:Усіх розпалює старій, — даженебес полярну зірку!1910. cheap albion gold albion gold Січень."Голос Правди", е 1336 за 1910 р.

    Сонетмы познайомилися з нею в опері, у те час,Коли Філіна співала полонез.И я с тих пор — в очарованья дрімот,З тих пор вона — у рядах моїх принцес.Ставши одаліскою в грезовом гаремі,Вона навряд чи знає мій пароль…А я сідлаю Пам’ять: ногу в стремя, — И їду до неї, непізнаний король.Чи закоханий я, тремтить у руці перо ль,Мені однаково; але згадувати мені сладкоту дівчину й дану їй роль.Її руки запашна перчаткаи дотепер вустам моїм вірна…Але зустріну знову посіяти — немає зерна!1909. cheap albion gold Листопад."Голос правди", е 1353 за 1910 р.

    ЗИЗИ"Осягнути серцем все можливо,незбагненне розуму"…К. Фофанів.Безшумно йшло моторне ландопо "островам" до зеленого "пуанту",И погляд Зизи, співуче рондо,Сковзаючи в лорнет, ледве гнув коліна франтові…Хрумтить від шин зарозуміло шосе,И повітря полн весняної ядухи.У її душі — осколки строф Мюссэ,А на особі — образливе бездушье.Зизи, Зизи! Тобі себе не жаль?Не жаль себе, бутончатой і лагідної?Иль, може бути, ціла душі скрижаль,И лілія не може бути кокоткою?Зупини мотор! зніми мантои шовк білизни, безчестя павутину,Розбий кольє й, вийшовши з ландо,Змий наготою муарову твань!Що до того, що скаже Пустотапод капелюшками, циліндрами й кепі?Що до того! — така наготавеликолепней всіх пишнот!1910. Лютий.Читано автором у концерті, 13 березня 1910 р. у залі Заславского.

    ЦЕ БУЛО В МОРЯ…Це було в моря, де ажурна піна,Де зустрічається рідко міський екіпаж…Королева грала — у вежі замка — Шопена,И, слухаючи Шопену, полюбив її паж.Було всі дуже просто, було всі дуже мило:Корольова просила перерізувати гранат;И дала половину, і пажа стомила,И пажа полюбила, вся в мотивах сонат.А потім віддавалася, віддавалася грозово,До сходу рабинею пробула пані…Це було в моря, де хвиля бірюзова,Де ажурна піна й осната пажа.1910. Лютий.

    АМАЗОНКАЯ зустрів у парку вчора амазонкупод звуки бравурної роздольної мазурки.Як кукольны форми в синьої фігурки! — Наглея захватом, сказав я навздогін.Вона обернулася, вона подивилася,Злегка посміхнулася, роздягнена поглядом,Хлистом помахала лукавим візерунком,Мені в серце встромила дрімучі стріли:А рудий кінь під нею гарцовала,Уперто тупцювала на місці кобылаи право не знаю, — чи здавалося, було, — На догоду господарці, мене балувала:1910. Лютий.

    Амулетызвенели конвалії в моху,Як сребротканный дзвіночок,И білки, у шубках на хутрі,Згинали хвостики в колечка.ПРО, краса пухнатих кольчик!ПРО, білок шустрі серденька!І був барвисто вездев могутній бравий полудень травня;И пташки трелили в гнізді,Кричали качки як китайці,И, хмиз радісно ламаючи,Легко попрыгивали зайці.Була весна, був травень — сам сон!Любилося полум’яно, але строго…Був пышнокудр ще Самсон!..Коляска, трійка й бубонець…До тебе знайома дорога…ПРО, травень! про, белочка! про, птенчик!1910. Лютий. buy albion silver

    АРНОЛЬДСОН"…І час тре його своїм крилом"…Ш. albion silver Бодлер.Сонет — nouveau.Элен собі шукала компаньйона,Бажаючи в закордонне турнэ.Жан, встретясь із нею, сказав: "Je vous connais:Ви — мрія Ґете й Тома: Міньйону.Хоч мрія їх, покладемо, без шиньйону,Я — однаково! — готовий продовжити свій сон…Отже, Элен, Ви для мене — Міньйону,Чий образ втілився в Арнольдсон".Нехай, нехай року — нещаднее пірата,Все — таки Арнольдсон — кінцева Сперата,У її душі святий вогонь горить.ПРО, час, час! Змилуйся й сдобрис Про почекай стирати слиянный образдвух геніїв в особі однієї Зигрид!1910. Благовещенье. buy albion gold

    Призракты щодня приходиш, як гризетка,У каплицю мрій моїх приходиш ти;Твоєю рукою поправлена розетка,Рум’янцем вуст розфарбовані мрії.Дитя моє! Ти — ворог незначних ролек,А надихати поета — це честь.Як я люблю тебе, мій білий кролик!Як я ціную!.. Але почуттів не перечесть.Я самотній… Я дріб’язково осміяний…Ти зрозуміла, що пещення мені потрібна — Твій гордий погляд так ніжний, так лилеен,Моя сестра, подруга й дружина.Так, вірю я очам твоїм, влекущимменя до Зірки, як вірю я в Зірку.Я відплачу тобі своїм прийдешніми за собою в безсмертя веду!1909. asics gel lyte pas cher Грудень

    З АНРИ ДЕ Реньебоги.У сні із мною розмовляли боги:Один струменів вологою водоростей,Іншої блищав колоссями пшеницыи гронами важкими шумів.Ще один — прекрасний і крылатыйи — у наготі — далекий, недоступний;Ще один — з особою напівзакритим;И п’ятий бог, що з тихою піснею.Бере омег, анютины глазенкии зміями двома перевиваетсвой дорогою й дорогоцінний тирс.І снилися мені ще інші боги…І я сказав: от флейти й кошики,Вкусите від плодів моїх простих,Слухайте пенью бджіл, ловите шорохсмиренных верб і тихих очеретів.І я сказав: Прислухайся… Є хтось,Хто говорить вустами луна десь,Хто самотній на стражі гучного життя,Хто в руки взяв подвійні лук і смолоскип,Хто — так незбагненно — самі ми…ПРО, таємний лик! Адже я тебе чеканилв медалях зі срібної знемоги,Зі срібла, ніжніше зір осінніх,Із золота, гарячого як сонце,З міді, похмурої міді, точно ніч.Чеканив я тебе у всіх металах,Які дзенькають світло, як радість,Які звучать темно й глухо,Звучать — як слава, смерть або любов.Але кращі — я майстрував із глини,З тендітної глини, сіркою й сухий…З улыбкою ви станете вважати ихи, похваливши за тонку роботу,З улыбкою пройдете повз них…Але як же так? але що ж це значить?Ужель ніхто, ніхто з нас не бачив,Як ці руки ніжністю тремтіли,Як весь великий сон землі вселився,Як жив у мені, щоб у них воскреснути знову?Ужель ніхто, ніхто з нас не зрозумів,Що з металів милостивих я делалмоих богів, і що всі ці богиимели лик того, усього святого,Що почуваємо, угадуємо тайнов лісу, у траві, у морях, у вітрах і в трояндах,У всіх явленьях, навіть у нашім тілі,И що вони — священне — самі ми!..1910. albion gold Лютий.

    ТОБІ, МОЯ КРАСУНЯ!Аріадниній неньці.Вуаль ясно — зелена з бузковими мушкамибыла злегка піднята над рожевими вушками.Вуаль була ледве волога, вона була ледве тепла,И ти мені улыбалася, гарн і добра:Дивилася в очі ласкаво, дивилася в очі грезово,Тривожила заснуле й посміхалася рожево.І я не чув вулиці із дзенькотами й гаморами,И серце откликалося схвильованими гамами.Ішла ніч, шарудячи кокетливо й шлейфами, і тканинами,Ми бархатною сказкою серця один одному ранили.Атласні потиски: народження й загибелі:Відливи: здригання: крутіння й прибутку:Так хіба отут до вулиці із дзенькотами й шумами?!.Так хіба отут до міста з думами, що катують?!.Кумирню будував у серце я, я будував у серце пагоди…Ах, губки цієї червоної й соковиті, як ягоди!Розсталися: для чого, запитай: я довго марив у кімнаті:ПРО, вічка в слезках — крапельках, мої очі ви помнете?Ви помнете? ви вірите? ви чекаєте! ви, кудесные!Вони неповторювані миттєвості чудесні!..Я вимагаю наполегливо, наказую полум’яно:Зникни, всі мені далеке! зникни, місто кам’яний!Зникни всі, гнітюче! зникни, весь всесвіт!Все коротке! все тендітне! все дрібне! все тлінне!А ми, моя красуня, утопимося в забутті,Зачарувавши порывностью безпристрасну мить!..1910. cheap albion gold Січень.

    ВРУБЕЛЮ(1 квітня 1910 р.)Так довго йшла життя на убыльв душі, исканьем обікраденої…Так дивно — тихо станув Врубель,Так безнадійно зачарований…Йому фіалки струмили дымкилица трагічно безликого…Душа вбрала всі невидимки,Тремтячи напередодні великого…Але дерзновенье зліпило кисті,А кисть дражнила сміливе…Він тихо танув, — він золотистейпылал душою вдохновенною…Квітів побільше на кришку труни:У труні — венчанье!.. Geno Smith — West Virginia Mountaineers Відтепер обоє — Мрія й кисть — у німій гармонії,Як лейтмотив хворої симфонії…1910. Квітень.

    Монологне правда ль? — ганебно дати руку тому,Хто гине й вірить, що можеш допомогти ти…Ганебно й нудно, і дивно… До чого — Коли є "летучі пошти",Конфетті й шпори, і танці, і лестощі?От у тім — те й жах, що все це є!Коли ж умре він — неспроможний, хворий — И в церкву внесуть його порох охладелый,Ти плакати, мабуть, посмітиш!.. hogan scarpes outlet cheap albion gold Инойподумает: "сльози душі опустілої"…… Будь я мерцем, я покинув би труну,Зігнув би законів природи кольцои все для того, для того це, щоб — Тобі плюнути в особу!..1909. Грудень. albion gold

    РОНДОЛЕТ"Смерть над миром панує, а над смертю — любов".Мирра Лохвицкая."Смерть над миром панує, а над смертю — любов!"Він у душі в мене, твій лазоревый вірш!Я відмінююся знову, засмучений і тихнув,У могили твоїм, далекої душам рабів.У могили твоїм, далекої душам рабів,Я відмінююся знову, засмучений і тихнув."Смерть над миром панує, а над смертю — любов!"Він у душі в мене, твій палаючий вірш!Він у душі в мене, твій скрижалевый стих!"Смерть над миром панує, а над смертю — любов!"У могили твоїм, далекої душам рабів,Я відмінююся знову, засмучений і тихнув.Я відмінююся знову, засмучений і тихнув,У могили твоїм, далекої душам рабів,И в душі в мене, твій надсонячний вірш:"Смерть над миром панує, а над смертю — любов!"1910. Лютий.

    Русскаякружевеет, рожевіє ранком ліс.Павучок по павутинці нагору поліз.Бриллиантится весела роса;Що за повітря! що за світло! що за врода!Добре гуляти ранками по вівсі,Бачити пташку, жабеня й осу,Слухати сонного горлана — півня,Обмінятися з далеким луну: " ха — ха — ха!"Ах, люблю безцільно ранком покричати,Ах, люблю в березах дівку зустріти,Зустріти й, опираючись на тин,Гнати з особи її передранкову тінь,Розбудити її невыспавшийся сон,Їй повідати, як у мріях я вознесенський,Обхопити її тріпотливі груди,Розштовхати неї для життя як — небудь!Лютий 1910.

    ЛИЦАР ДУХА(Символ)Людин, що закував свій разумв строгих принципів духу кольчугу,Цим до неба підноситься разом,Примикаючи до почесного кола.Взявши меч справедливості в руки,Що гімнастикою розвинені віри,Він іде під штандартом наукипоказать нам відваги приклади.Чекає його не один уже недруг:Дивишся, неправда підповзає єхидної,То спокуса на запопадливому коні вдругпристает до нього з мовою безсоромної.Не бентежиться доблесний витязь,На удар відповідає ударом,Грізно кличе: "зі шляхи розступитеся!"И ока його пышут пожежею.Наказуя гординею обійнятих,Він — смиренних і правих захист.Серце світле заховане в панцирах,И душу в них велика схована.Так, мечі з Божественних кузницобладают могучею силойи, вільними роблячи ув’язнених,Катам загрожують могилою.1907. Зима.г. Бобрів, Воронезької губ."За Життя — Життя", е 3 — 4 за 1908 м.

    Секстинапредчувствие — томительней комети,Непізнаної, але видимої скрізь.Послухаємо, що говорять приметыо тяжкій, болісній зірці.Що знаєш ти, учений! сам у тьмі ти,Як і народ, що світлішає в нестатку.Не кожному дано світлішати в нуждеи вимірювати святий глиб комети…Бадьорися, народ: адже не один у тьмі ти, — Ми все в тьмі — усюди й скрізь.Але натхненна думка твоя до зірки,И в тебе є вірні прикмети.Чи не вірити в заповітні прикмети,Добуті забитими в нестатку?Кончина миру, схована в зірці,Предназначенье таємне комети;И ти, мужик, повторюєш скрізь, скрізь,Що близько годину… Так зумовив у тьмі ти.Як просвітлів божественно в тьмі ти!Пророчо мрячні прикмети;Вони — багаття, але ті багаття — скрізь…Народний геній, замкнутий у нестатку,Один зумів пізнати мрію кометыи розповісти про мстиву зірку.Я бачу смерть, прийдешню в зірці,И, якщо зло загублений у тьмі ти, Пророк — Поет язичеської прикмети,Мені говориш про жахи комети,Зливаюся я з тобою й про нуждехочу забути: до чого? адже смерть скрізь!Вона грядет, вона вже скрізь!..Крылю привіт караючій зірці — Вона несе кінець земному нестатку…Як десять сонець, сверкай, зірка, у тьмі ти,Життя засліпи й виправдай приметычарующей забуттям комети!1910. Січень.

    Книгу можна купити в : Biblion. Ru 66р.

    Оціните цей текст:

    Ігор Житель півночі.

    Схожі публікації