Щасливий случайговорят, в Америці на кожну особистість у рік іде паперу двадцять п’ять кіло. От це здорово.Що вони, локшину з її роблять, чи що?Ні, вони з паперу роблять якісь тарілочки, чашечки, блокнотики. У них там у бочка з кип’яченою водою стопочка паперових склянок коштує. Один поп’є й безжалісно викине цей стаканчик. У змісті зарази, говорять, дуже гігієнічно.Ну, крім того, вони, звичайно, книги друкують, листуються один з одним ледве не щодня.А в нас паперу, на жаль, ще мало. Звичайно, більше, ніж у довоєнний час, але все — таки скажено мало.До того ж у нас при слові “папір” подумки рисуються скоріше погані подання, чим гарні. Нам подумки рисуються якісь посвідчення, якісь рахунки від Електроструму, якісь грудочки, що лежать на тротуарах, якісь телеграфні бланки, на яких всі слова розпливаються, або моторошні конверти, якими можна кисляк покривати, а не адреси писати.Нам подумки чується скрипливий голос поштового працівника: “А, так немає в нас паперу, чого ви лізете!”Ах, чорт візьми! А ми мріємо, щоб у нас було багато паперу, щоб і книги й підручники продавалися на кожному кроці, щоб листик, у силу якості паперу, приємно було б послати, а не навпаки.Одним словом, більші надії зв’язані в нас із паперовою справою.І в силу цього своїм суворим поглядом ми повинні оглянути наші ресурси.От у поле нашого суворого погляду попався Сясьский комбінат.Брови в нас зрушені, ока метають блискавки, і побілілі губи шепотять: “Чорт візьми!”А приїхав туди на Сясьский комбінат один відповідальний працівник. Ну, звичайно, побачив там гори сміття, бруди й кустарщину. Його головним чином здивувало, що там немає навіть під’їзних колій. А там шлаки й колчедановые старки вивозять, поругиваясь, від печей на тачках, вручну. Ну, і, звичайно, звалюють всі відразу. Цільні гори утворилися. Прямо Альпи.Ну, звичайно, різні комісії й перекомісії створили. Вирішили вузькоколійку побудувати. Виписали вагонетки, п’яте — десяте.Ну, закипіла робота. Почали розчищати шлях для прокладки рейок.І раптом бачать — під горою сміття якісь, рис візьми, рейки видніються, доісторичні, чи що.Дуже дивувалися. Почали копати далі. Пардон. Бачать — чудесні рейки прокладені й на них вагонетки коштують. Пардон. Що таке?Бачать — готова під’їзна колія є. І цілий склад дивовижних, гарненьких вагонеток.Отут піднялися лементи “біс” і “ура”.Виявилося, не треба витрачати народні соки — грошика. Усе в порядку, шлях готовий, поїдьте.Тоді стали думати, як це трапилося.Головне — Те — фабрика нова. Усього пущена до десятої річниці.А забули, чого в них є.Ну, звичайно, ми розуміємо — плинність складу й схильність погрязней жити, але все — таки, братики, воно якось не того.Знаєте що? Копайте далі. Чорт його знає, чого ще можете виявити. Може, там у вас під горою сміття ціла паперова фабрика забовталася.Було б на руку. Додалося б у нас на кожну особистість небагато паперу.Папір! Як говориться в поетів: як багато в цьому дивовижному слові для серця нашого злилося

Додав:

Схожі публікації