Кобо Абэ. Провал часу

ДІЮЧІ ОСОБИ:Боксерголосбоксер… Поразка виключена… Це ж бій… Який зміст битися, щоб програти?..Усьому провиною вчорашнє молоко! Прокисло, нічого не поробиш. У холодильнику стояло, а прокисло. Молоко, напевно, живе? Розумієш? Звичайно, живе. Сама справжня жива істота. А раз живе — їсть саме себе. Тепер його пити не можна. Так, кепськ справа… Там повинна стояти дата — на кришці. Не для проформи — спеціально друкують. Щоб сьогоднішнє молоко пили сьогодні…Котра година?Нова груша, тільки що з’явилася… Червона… Приємно стукати по ній… Раз — Два, раз — два, раз — два… Звуки, чи що, на мене занадто сильно впливають? Як почую звук, він точно проникає в мене. Підошви, коли треш їх на ринзі об каніфоль, співають: кью — кью — кью, правда? І я наперед знаю, що мене чекає. Тому — Те під час бою я, буває, ледве не бігцем вертаюся у свій кут — потерти підошви об каніфоль. У такі мінути треба мною сміються…А, добрий вечір… Кимура — Сан, ну як учора, все нормально?.. Нормально, порядок. Смотри — ка, у рингу шикарна дівиця. Допомагала мабуть… "Люблю, люблю", а?Фу, як огидно… Ні, поразка виключена…З тих пор, як довелося скидати вага, вічно прокидаюся по ночах — рисові колобки сняться. Та й боїв занадто багато. Коли їх стільки — нічого гарного немає. Хоч би супротивники були варті, а те так…Ну, а не буде боїв, до чого тренуватися? Правда, тоді відразу форму втратиш. Так, відразу втратиш форму. Важливо не кількість, а якість… Вибрати б самі цікаві двобої… Але про таку розкіш і не мрій…Чорт візьми! Увесь час прикидаєш вагу… Без кінця зважуєшся… Якщо вдобавок і супротивника не буде… Завиєш, їй — богу… А отут ще із цією вагою намаялся. Добре хоч гроші вже в кишені. Не зрячи на вагах стояв. Може, це й наганяє на мене тугу — не будь боксу, у мої роки самий час смачно поїсти. Ну хто стане паніку піднімати: ах — ах, замість п’ятдесятьох одного кілограма — п’ятдесят два. Спершу мене це не хвилювало. Але коли всі сили віддаєш спорту, варто з’їсти зайву крихту — відразу обростаєш м’ясом…Добре, вистачить про цьому, і так нудно. Я вирішив: життя, коли у всім повна ясність, не по мені, і став займатися боксом. Але в цьому самому боксі начебто й зовсім немає ніякої ясності. От я й каламучуся. Але покінчити із собою, напевно, не зміг би?.. Ні, не зміг… Хіба людина не дуже — те головастий на це піде?…..Слухай, а в тебе волосся геть як прилизані… Нормально, перед боєм завжди треба стригтися… Якщо тебе кошлат так неголеного поб’ють — вид подвійно жалюгідний…Раз — Два, раз — два, раз — два, раз — два, раз — два, раз — два… ПРО, сьогодні я начебто у формі…Так, Кимура — Сан, недавно я катував долю. Випала "Неждана удача". Подивимося, думаю, що в іншому пророкуванні. Опускаю десять ієн, натискаю на рукоятку. Раз! Витягаю ще один білетик. Чудно. Знову "Неждана удача". Разюче! Ну, думаю, ще один білетик. І знову те ж саме. Отут я зовсім розгубився. Хіба таке буває?.. Як би руку не натрудити. Сам адже просив тренера дозволити цей бій. Якщо програю, мені ніколи не простять.Голос.Спаринг.Раз — Дві — серії ударів.Добре, раз — два.Удар, удар, удар, удар.Апперкот.Добре, три удари. Раз — два — Три.Добре. Апперкот.______________ Апперкот (англ.) — удар знизу.Боксер. Що за звук такої?.. А, двері внизу?.. Всі тут залізне, навіть двері… От нерви й на межі.Ах ти… Що це із мною сьогодні? Усе забуваю. Ні в кого немає зайвого рушника? Забув рушник. Зовсім я одурів, чи що?..А сьогодні ранком теж… Сказано адже було заздалегідь: удень у мене бій і пробіжку можна не робити. Так ні, підхопився по звичці в п’ять ранків… Дурень… Думав, хоч высплюсь як треба, раз вони говорять, про вагу турбуватися нема чого… Щоб краще спалося, учора слухав на сон прийдешній музику… Концерт для скрипки Чайковського… Відмінна річ… Думаю, підійшло б і "Лебедине озеро"… Сам я більше люблю джаз, але під нього не дуже — те заснеш…А як нудно рано вставати. Нудно… От я говорю — пробіжка. Дивно, звичайно, але після її приходиш у норму… Зате спочатку… Хочеш не хочеш — вставай, одягайся… Ну, робити нема чого… Спати полювання — сил ні, холодина… У голові одна думка — скоріше б літо… Жах до чого огидно…Порожня розмова. Подобається мені — от і роблю все це. Інший раз подумаєш: ну його, цей бокс, а в глибині душі однаково подобається. Так будь мені й впрямь огидно, став би я знову виходити на ринг, коли мене так б’ють? Є в ньому своя принадність. Головне, тобі все ясно, вірно? Ясно — яка вона, життя, що в ній біленьке, що чорненьке, вірно?Удар, удар, удар, удар!Що таке удар — от питання. Проведу удар — і відразу заспокоююся, у цьому суть. Прямій у мене — що треба. Так, удар
ами скувати супротивника:Удар, удар, удар, удар!Апперкот!Котра година?ПРО, пора починати… Відмінно… Я готовий…Бачите, купив червоні носки. Червоний колір приносить удачу тим, хто народився в серпні… А я саме серпневий… Червоний — колір народжених у серпні. Тому — Те я й купив червоні носки… Що?.. Білі?.. Правда? Виходить, народився не в серпні?.. Кепська справа… Кимура — Сан зараз скаже цю гидоту… Чудно… Кожному своє… Червоні носки не годяться?…..Однаково я у формі. Останнім часом мені везе. А пророкування "Неждана удача"? І вночі відразу заснув… Учора на масажі біль був пекельна, думав — м’яза омертвіли, але відіспався, і все пройшло. Може, мазь допомогла? Щось рука мозжит — це й для спарингу погано. Однаково поб’ю. А рука пройде, варто вийти на ринг.Ні, поразка виключена… Якщо поб’ють, не бути мені класним боксером…Перший раундбоксер… Порядок! Свисток над вухом заливається… Це мене завжди заспокоює… Приємно скрипить каніфоль на підошвах… Поб’ю… А то я вже чотири бої програв… Занадто напружуюся, от рука й болить… Так, перенапружуюся… Скільки мені було говорено: для боксера головне — не напружуватися, а я вічно викладаюся. Тепер, коли я зібрався йти з рингу, що для мене клас… І однаково втрату класу я не перенесу… Варто зайняти місце ледве нижче теперішнього, більше вже не піднімешся… Важко, правда… Усе конкуренція…Голос.Прямий удар.У корпус, у корпус, у корпус.Що ти робиш? Бий!Так — Так, так.Дави, дави.Раз — Два — апперкот.Боксер. Так знаю я, набридло навіть… Все це пройшов… З десятого місця на дев’яте… З дев’ятого — на восьме… З восьмого — на сьоме… Із сьомого — на шосте… І щоб піднятися на одну сходинку, изволь побити п’ятьох супротивників… Так говорив тренер… Виходить, чемпіон повинен побити п’ятьома десять — усього полсотни… Чемпіон — це, звичайно, здорово, але… Гірше немає — догодити в полсотню битих… Отут уже одне із двох — або ти чемпіон, або потрапиш у полсотню битих… Я от думаю іноді… Із сьомого місця на восьме… З восьмого — на дев’яте… З дев’ятого — на десяте… Огидно… Один молотить іншого, аби тільки піднятися вище… Чому життя так улаштоване?.. Невже в мене немає шансів?..Гонг.Голос.Дихай глибше.Удари в корпус були гарні.Гарні, але раз — два й усе — цього мало.Раз, два, три, чотири.Потрібні удари, щоб приголомшити.Бити, потім піти в захист.Не можна було пропускати удари.Затягти,Увійти в ближній бій.Раз, два, три, чотири.Серія ударів — і піти в захист.Другий раундбоксер. Хоча я думаю, мені везе… Роботу я перемінив саме двадцять восьмого лютого… У фірму прийшов рівно о восьмій годині… А зараз саме шістдесят третій рік — виходить, по — нашому, тридцять восьмий рік Сівби… Дивися — вісім повторюється рівно три рази, так? Увесь час вісім і вісім — гарна ознака. Майбутнє, мабуть, у мене багатообіцяюче.______________ Сівби — у Японії літочислення ведеться по роках правління імператорів. Епоха Сівби почалася в 1926 р.Поразка виключена… Якщо зараз поб’ють, не бути мені класним боксером…Голос.У захист! Іди в захист.Давай прямій,Не тягни.Бий правої, уперед.Правої, правої, правої, правої.Іди! Серія ударів у корпус.Добре, прекрасно!Молодець, тисни!Боксер. Всі случившееся за день — всі я записую в зошит… Що робив з ранку до вечора… І так щодня… Їй — богу, не пропускав ні дня… Спершу пишу дату, годину, коли лягаю спати й коли встаю, потім — скільки часу тривала пробіжка, кілометраж, як почував себе… Потім… Так, що пив до сніданку… Чай, сік, молоко… Скільки чого з’їв… Знову — що пив, уже після їжі… Далі, якщо перекусив на роботі, те що… Потім обід, знову питво… Коли утомлюєшся, лягаєш удень відпочити, так?.. І це записую… Ну й, саме собою, що їв потім… Загалом, усе, що було до тренування…Далі вже я йду з роботи і йду в клуб… Зважуюся, відразу записую вагу… А там звичайно тренувальний бій… Спаринг… Пишу, щоб не забути, як проходив і ім’я партнера… Далі мішок з піском… Після мішка з піском знову спаринг… Записую точно, щоб не забути, скільки провів боїв… Кожне тренування на груші… Ну й скільки разів стрибав через скакалку, присідав, нахилявся… Інші вправи — усе записую… Що потім?.. Так, іду в душову, приймаю душ… І нарешті, відзначаю час, коли зважуюся й іду із клубу… Потім п’ю, вечеряю, знову п’ю… Якщо перехоплю чого перед сном, і це теж записую… У котрій годині лягаю… Чи зробив масаж… Що пив тонізуючого… Ну й усякі інші замітки — для пам’яті…І так щодня… Їй — богу, щодня… Намагаюся… Адже не для когось — для себе… Так, двобій — він починається ще задовго до гонга… Щодня трапляється щось схоже на двобій… Хіба переможеш б

Схожі публікації